Уперше опубліковано: 26.03.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні світова преса описує події, що відбуваються в зоні збройного конфлікту між Ефіопією та Еритреєю, і загалом увагу звернуто не на сам конфлікт, а на факти масових зґвалтувань, які чинили еритрейські окупаційні війська. Задокументовано та передано в ООН матеріали про понад 500 таких випадків, але ефіопська влада заявляє про те, що йдеться про набагато масштабніше явище, бо фіксація цих фактів була можливою лише у п’яти прилеглих лікарнях, які функціонували на цей момент. У переважній частині місцевості, де відбувалося збройне протистояння, просто не було фахівців, які в принципі могли зафіксувати подібні факти.
Як завжди, ці матеріали було розглянуто в ООН, за результатами чого було виражено серйозне занепокоєння. Зараз уже важко уявити, навіщо взагалі потрібен цей орган, якщо навіть у таких випадках, які чітко підпадають під формулювання воєнних злочинів, максимальною реакцією є ця «стурбованість». Ба більше, така реакція робить воєнні злочини безкарними, а безкарність заохочує на скоєння ще тяжчих і масовіших злочинів.
Але в цьому випадку ці нинішні новини, що не надто в’яжуться з 21 століттям, у якому все це відбувається, цікаві з іншої причини. Справа в тому, що «росія» у розумінні московії, імперії, совка та рф завжди перебувала на роздоріжжі між Європою та Азією. Хтось намагався довести, що вона – Європа і що її коріння сягає Константинополя, тобто – Стародавнього Риму, а хтось стверджував протилежне: «Да, скифы – мы! Да, азиаты – мы, с раскосыми и жадными очами!» Але схоже на те, що навіть у такому визначенні Олександр Блок схибив. Там не так азіатчина випирає, як африканщина.
Справді, те, що коять росіяни, далеко перепльовує все, що можна згадати у виконанні кого завгодно. Це справедливо не тільки за чисельністю жертв таких злочинів, а ще й тому, що все це проявляється щоразу і за найменшої можливості.
Ми вже кілька разів писали, як саме відбувалося «звільнення Європи від фашистів» у виконанні червоної армії. По суті, це був один гігантський і суцільний воєнний злочин. Тотальні грабежі, тисячі, якщо не десятки тисяч замучених до смерті або просто вбитих заради розваги мирних жителів, причому – не лише німців, мільйони зґвалтованих різного віку, і знову ж таки – не лише німок. Визволителі примудрялися ґвалтувати навіть власних співвітчизниць, які вийшли з катівень ще в «товарному вигляді». Все це вважалося «законним трофеєм» і не тільки не отримувало відповідної оцінки, а навіть було витерто з пам’яті. А тепер, коли мова заходить про ті «подвиги», вони роблять круглі очі і, капаючи слиною, кричать: «Ви все брешете!»
От тільки з початком нових воєн усе повторилося, хай і не в таких жахливих масштабах. Російський окупант, який отримав владу над мирняком, перетворюється на свого еритрейського колегу і стає жадібною, кровожерливою і хтивою твариною, яка коїть свої злочини з розумінням того, що це буде нормально сприйнято як його товаришами по службі, так і командуванням, а його уряд буде все це наглухо заперечувати, і він не отримає ані найменшого осуду.
(Далі буде)
Твариною? Тварюкою!