Автор: anti-colorados
Спочатку він подумав, що треба відродити в пам’яті публіки те, як усе було два роки тому і як усі вони собі уявляли, що буде через сто днів, ще сто днів, через рік, через два роки, і порівняти з тим, що є зараз. Він подумав над цим уважно і зрозумів, що такого робити не варто. Точніше, загальну картину створювати не потрібно, а навпаки – вийняти з неї щось, що виглядає найбільш пристойно, і розгорнути на все полотно або на всю сцену.
– Учителі … ні. Вірус… ні. Корупція? Ось корупцію ми перемогли… хоча – ні. А ось можна знову одягнути бронежилет і каску і так скомандувати: «Вперед!» Хоча… Це – не те, а вид міг би бути казковим. Ще й братву до цього підключити.

– Ні. Краще не треба. Під цими фотографіями таке пишуть, що краще не читати. Просто повірте: не треба такого в принципі, якщо потрібен символізм. Вони таке прикрутять, що краще взагалі нічого не робити.

Фото німецького солдата, зроблене понад 100 років тому
– Не робити – не можна. Два роки – це тобі не аби що. Потрібен символізм, і край. Тим більше завтра – День дурня, а це – саме по собі символічно.
– Я розумію, але символізм повинен мати однозначне прочитання, без двозначностей, бо народець підлий і буде, як з тими дверима. Йому тільки дай привід. До речі, є пропозиція поставити пам’ятник постраждалим дверям біля входу. Саме на 1 квітня. Це вже був би символ…
– Це вже робіть, як хочете, а символізм потрібен особисто мені. До речі! Ось вам символізм. Я зроблю селфі у вигляді мачо, з напруженими м’язами. Такий стою, весь брутальний, із напруженими м’язами та двома «Узі» в руках… І в касці.
– Та що вам ця каска так далася? Таке – не можна. Це вже було, вони це бачили, і тому не спрацює. Потрібно щось нове.
– Все! Я знаю, який м’яз можна напружити і показати. Вони його точно не бачили. Тоді все рояль приховував.
– Ні! Цього – точно не можна робити. Он сусідній цар спробував таке зробити, і що?
– А що?
– Та нічого, поповзли чутки, що з м’язом у нього, як і зі зростом, а точніше – з підборами. Як тільки про це почнеш говорити або це показувати, відразу дивитимуться на твої фото із взуттям і на підбори. Від сусіда гімнастка відразу пішла, щоб не ганьбитися перед подругами. Якщо розгадають задумку з підборами, буде суцільна ганьба. Треба щось таке, чого справді побільшало і що можна легко перевірити. Тут не можна дати негідникам привід усе розвернути з ніг на голову.
Корольок знову почав ходити своїм кабінетом і тут раптово побачив своє відображення у склі, і його осяяло.
– Послухай, мене ж люблять мої піддані, адже проголосувало он скільки, а раз так, то їх має потішити, що мене стало більше. Мене ж стало більше?
– Стало. Тут сперечатися нема про що.
– Чудово. Пиши указ про додавання чотирьох дірочок на королівському ремені.
Справа пішла дуже швидко, і текст указу був готовий буквально за десять хвилин. Корольок його підписав, і того ж дня його опублікували. Відтепер публіка могла не стримувати себе від радості, що королівський пасок для штанів за два минулі роки отримав аж чотири нові дірочки. Як не крути, а це єдине та безперечне досягнення, що може бути предметом гордості.
Йому більше пасувала одна дірочка ..і не на паску