Автор: anti-colorados
Його дуже таємний радник нещодавно приступив до виконання своїх обов’язків і вже відзначився, придумавши оригінальний хід, щоб звільнити відомого суддю, і без особливої ганьби. Хоча ганьби не вдалося уникнути, але вже нової – точно не буде. Цей інцидент показав корольку, що з ним цілком можна обговорити й більш інтимні питання, наприклад – про борошно, з якого потрібно пекти паску, або ось про другу річницю.
Через те що радник був не просто таємним, а дуже таємним, він сірою тінню практично без звуку прослизнув у тронний кабінет королька і постав перед ним у вірнопідданому напівпоклоні. Корольок любив усі ці жести, пози та лицедійства, і тому прихильно кивнув радникові. Радник сів на краєчок стільця, не спираючись на його спинку, так і завмерши в напівпоклоні. Корольок оцінив і це, після чого виклав суть проблеми і наприкінці своєї розлогої промови несподівано для себе видав цитату із «Солдата Чонкіна»:
– Та ти не соромся, сідай на всю ж*пу.
Він чекав якихось пропозицій від радника, але той був надто розумним для такої справи та підкреслено мовчав, чекаючи варіантів від королька. Адже одного разу до королька дійде, що таким чином той, хто дає поради, – керує ним, і тоді… А от коли обговорюються варіанти, це виглядає зовсім по-іншому.
– Словом, я думаю, що треба щось відкрити і перерізати стрічку. Це просто й зі смаком. Перерізав, і радійте…
– Твоя величносте, я не став би ризикувати з такими екзерсисами. Асоціації нині не надто хороші для таких заходів.
– А які можуть бути асоціації? Відкрив – то й відкрив…
– Ні, я про стрічку. Зараз можуть виникнути не ті асоціації з перерізанням, якщо ви знаєте, про що я.
Королька кинуло в жар, і лоб одразу вкрився потом. Він нервово потер шию і згадав про недавній жах, який мучив його всю ніч, після чого довелося подвоїти охорону. Корольок її довів до батальйону і вже всерйоз подумував про те, щоб включити до кортежу пару танків, але його від цього відговорили, бо на асфальт піде і без того мізерний бюджет його королівства. Загалом радник правий. Зайвий раз перерізати – немає сенсу.
– Тоді, може, показати, як ми переселяємо дітей на держдачі?
Радник похитав головою і важко зітхнув.
– Але це ж діти. Який у цьому може бути каверза?
– Насамперед – це дачі.
І справді, якось негарно виходить. З дачами й так справа вийшла дуже тонка, і зайвий раз про це говорити – немає сенсу. Адже одна річ – показати, що ти туди заселяєш дітей, а інша – що вони туди ніколи не заселяться і це рано чи пізно стане відомо. Справді, таку тему краще не чіпати. І взагалі, правий радник: треба оминати будь-яку тему, в якій зачіпаються колюче-ріжучі предмети. Бо… бо… розвивати тему явно не хотілося, і простіше її взагалі прикрити.
Корольок підвівся зі свого місця і пройшовся вперед-назад, розмірковуючи вголос про те, що саме можна було б показати публіці як явні та очевидні здобутки. Він вирішив, що стане накидати уривки думок, а радник зможе зачепитися за щось і розвинути його думку в повноцінну тему для втілення. Таке бувало й раніше, але тоді був інший розклад, та й життя тоді можна було понюхати якось простіше, без цього офіціозу.
(Далі буде)