Уперше опубліковано: 31.03.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Невідворотно, неначе запізніла весна, на нього насувалася друга річниця інтронізації. Він уже вжився в нову роль і навіть кілька разів у зверненні до нього вже говорили: «Всемилостивейше соблаговолить соизволите». Корольок навіть не думав, що це буде так приємно слухати. Зрозуміло, що в нього з’явилися власні мушкетери, які регулярно привозять йому діамантові підвіски, і взагалі життя в палаці – це зовсім не те, що життя в сауні, де відбувається корпоратив. Тож у цьому плані все було гаразд, а от річниця його вибила з колії.
Справа в тому, що як не крути, а треба продемонструвати якісь здобутки, що вражають публіку, і воно не те щоб досягнень зовсім не було, але треба було хоча б просто розуміти, що саме її вразить. Якщо розповісти справді разючу картину в Омані, то публіка швидше не потішиться, а позаздрить, якщо не сказати більше. Ні, тут усе треба робити акуратно і треба з кимось порадитись.
У королька був і власне – є порадник, чия думка була для нього вкрай важливою, і до самої інтронізації його поради добряче допомагали. Особистість це була знаменита настільки, що про неї навіть поети писали, точніше – про них обох, про нинішнього королька та його товариша:
«Ще – старий цап, товариш бородатий.
Ми разом з ним гуляємо по алєям французьких парків…»
Так, були часи. Але тепер доводиться приховувати цей зв’язок і вдавати, що він уперше бачить цього маніяка. Та й сам товариш зажурився через ексцеси, які виникли вельми несподівано і з іншого боку земного глобуса. При нагоді він якось купив собі гараж для власних «Жигулів» з підвалом, де планував солити сало. Так, незважаючи на фігуру, бороду та інші обставини, він любив навернути хорошого сальця з часничком, от тільки показувати цього на людях було не можна, тому погрібець довелося купити в іншій країні. Ну, а там щось пішло не так, і його тепер натурально можуть посадити в той самий погріб, але без сала.
Звісно, настрій від цього зіпсується в будь-кого, навіть самому королькові стало якось недобре в животі від цих повідомлень. Але найгірше полягало в тому, що його товариш буквально перестав давати слушні поради через серйозний і стійкий розлад. Тому, коли корольок запитав, чим би здивувати публіку на річницю, той коротко відповів: «Я надішлю тобі рояль» – і кинув слухавку. Але це раніше рояль міг урятувати будь-яку ситуацію, а тепер, коли він став корольком, таке було не по чину і треба було щось терміново вигадувати.
Самому йому хотілося запиляти селфі в костюмі штандартенфюрера Штірліца. Чому так? Невідомо, але йому здавалося, що таке фото знайде відгук, і зрештою, якщо самому така ідея йому подобається, то чому не сподобається публіці? До цього вона хавала все, що йому подобалося. Та й як може не сподобатися богатир у гарному чорному костюмі від Х’юго Босса, який і створив костюм для відомства Штірліца, на коні та з гантелями в руках, а на голові – шапка Наполеона? Сам він вважав, що його подібність що з Наполеоном, що з Макроном просто вражає.
Такі портрети навіть у школах можна було б вішати, щоб учні могли одночасно освоювати знання із зоології, анатомії, історії, та ще й фізкультури на додачу. Але така ідея була надто хороша для того, щоб її реально запустити в життя, а час іде, і щось же треба робити. Тож він вирішив викликати свого дуже таємного радника і пройтися всіма варіантами цього заходу.
(Далі буде)