Операція «Червоний міраж» (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Але насправді ситуація виглядала інакше. Вже тоді було розроблено план, який Трамп мав програвати таким чином, що його наплювальне ставлення до корони не змінилося. І справа тут зовсім не в тому, що його безглузда політика в цьому питанні зробила зі США світового антилідера за всіма ключовими показниками. Все було набагато простіше.

Річ у тім, що вже була зрозуміла тактика опонентів-демократів. Байден постійно закликав своїх прихильників голосувати віддалено і не з’являтися на виборчі дільниці, щоб не наражати себе на ризик зараження або щоб не заразити інших, якщо ти вже підхопив вірус, а симптоми ще не проявилися.

Така очевидна та явна різниця в тактиці голосування дає важливий візуальний ефект, на якому й було побудовано стратегію виборів. Інсайдери кажуть про те, що її назвали «Червоний міраж». Червоний колір тут не асоціюється з комуністами чи чимось таким, просто червоний – партійний колір республіканців, а синій – колір демократів. Так от, ЗМІ мали показати «червону карту» для виборців.

Ефект цей досягався тим, що насамперед відбувається підрахунок бюлетенів, які подаються особисто, і ці дані одразу йдуть у пресу, в тому числі в ту, що має явний антитрампівський імідж. Ба більше, під виборчими дільницями перебувають опитувальні команди, які проводять екзит-поли, і вони також бачать людей, які приходять голосувати самостійно, але не бачать і не можуть бачити того, що надходить поштою.

Усе це разом наприкінці дня голосування 3 листопада мало дати «червону» карту США, а екзит-польники повинні були закріпити цю картину. Причому всі інформаційні джерела отримували справжню інформацію, бо тут усіх використовували в темну. А далі – спритність рук. Охлос не дуже вникає в те, скільки там відсотків голосів підраховано, а просто на кінець дня бачить червону карту.

А фокус тут був у тому, що люди звикли бачити результати голосування приблизно в той самий час дня виборів або ночі наступного дня, але ці вибори сильно відрізнялися від усього, що було раніше, саме через пандемію. Підрахунок голосів розтягується через величезну кількість бюлетенів, які надійшли поштою. А це здебільшого бюлетені демократичного електорату!

І ось у певний момент створюється той самий «червоний міраж», коли голоси за Трампа вже максимально підраховано, а голоси за Байдена, що надійшли поштою, тільки починають рахувати. У цей момент Трамп повинен був звернутися до нації як переможець виборів. Потім голоси, що прийшли поштою, планувалося нівелювати судовими позовами. Та й взагалі у Трампа був досвід минулих виборів, коли він пересмикнув карти, а демократи не полізли в бійку, тому була впевненість, що цього разу все теж складеться на його користь.

А все посипалося через дрібниці. Низка інформаційних каналів, і в тому числі – флагманський «Фокс», перефарбували червону Аризону в синій колір, і тут вибухнула бомба. Трамп невпевнено штовхнув промову про те, що він переміг, але увагу до Аризони привернула його істерика, яку він закотив керівництву каналу, і звідти пояснили, що, так, штат був червоним доти, доки не стали рахувати голоси поштою. І в цей момент цей механізм розкрився. Преса підхопила цю тему і почала сурмити про те, що підраховано зовсім небагато голосів і що підрахунок триває, тому що скрізь – маса бюлетенів, які надійшли поштою.

І тут схема, яка передбачала злити поштові голоси по-тихому, – обвалилася. Так, їх спробували оскаржити, але вже публічно та під пильною увагою. Зрозуміло, що нічого з цього не вийшло, і саме в цей момент радники Трампа доповіли йому, що шансів реалізувати вихідні плани немає і що треба визнавати поразку. І одразу після цього стався невеликий внутрішній переворот. Руді Джуліані сказав Трампу про те, що нічого не втрачено і що боягузи не повинні вештатися під ногами, а всю операцію має очолити він особисто.

Ну, а що було далі – всім відомо. Тож ніякої мирної демонстрації в Капітолії не було. Це було одним із елементів заздалегідь розробленої та реалізованої, на щастя – невдало, змови з метою державного перевороту. І все це слід викрити до останнього слова та вчинку, щоб дати йому правову оцінку.