Автор: anti-colorados
Вона звикла чітко формулювати свої думки. У цьому їй майже не було рівних, і, власне, це було її основною професійною рисою. Її не раз намагалися переманити конкуренти, улещуючи різними солодкими пряниками, але вона відмовлялася. Ті, хто пропонував, думали, що не змогли висунути потрібних умов, а вона відмовлялася тому, що не вважала свої здібності якимись видатними, і більше того, примудрялася знаходити у своїй роботі масу недоліків.
Вона постійно накидалася на себе з критикою і тому – відхиляла пропозиції. Ось і зараз вона впіймала себе на думці про те, що співрозмовник явно розумний, але їй не вдалося побудувати фразу так, щоб одразу було зрозуміло, що вона має на увазі. Добре, що вже було зовсім темно, і за такого освітлення ніхто вже не зміг би помітити, як її щоки залив рум’янець збентеження. Але схоже, що незнайомець якимось неймовірним чином побачив.
– Що означає «надірвалася»? У тебе вистачило сил дістатись цього глухого кута, і не виглядаєш ти так, що зробила це з останніх сил. Давай, викладай по порядку. Це не тому, що мені це чомусь потрібно, просто коли ти це проговориш, то наведеш лад у своїх думках. Я ж – просто послухаю і не даватиму оцінок чи порад. Спробуй. Допоможе. Випробувано.
Дивовижна людина. Їй справді треба було якось по-новому вкласти в голові те, що ніяк уже в неї не вкладалося. Це треба було зробити, щоб оцінити те, що треба тягнути, а що можна залишити, щоб просто не занапастити себе непосильною ношею. Але в повсякденній метушні на це банально не було часу, а коли вона намагалася зробити щось таке, то все виявлялося потрібним і все залишалося так, як є, доки не скінчилися сили.
– Я навіть не знаю, з чого почати.
– А ти починай з будь-якого місця, хоч із початку, хоч із кінця, хоч із середини. Сама ж ти все й так знаєш, і тому з якого місця не почнеш, тобі – без різниці. А я зрозумію, просто повір.
– Зрозумієш?
– Навіть не сумнівайся.
Вона наважилася. І від прийнятого рішення їй неначе справді полегшало. Тільки от вона – досвідчений водій, і її погляд міг уловити бічним зором те, чого не бачать пішоходи. А побачила вона дивну картину. Поки вона сюди йшла і поки говорила, хмари наздогнали її, але саме тут дощу не було, і хмар над головою – теж. Небо ж викинуло такий фокус, якого вона ніколи в житті не бачила. Воно було поділено на дві частини: одна, ліворуч від неї, сяяла блискавками та клубочилася хмарами, а праворуч – було чисте небо, як і прямо над головою. Найдивовижнішим було те, що ці дві половини розділяла рівна, як під лінійку, смуга. Хмари наштовхувалися на невидиму перешкоду і не могли пройти далі.
У неї була дуже розвинена інтуїція, і вона підказала, що дощ її точно не намочить. Чому так відбувається, вона не розуміла, і в цей конкретний момент це питання її просто не хвилювало. Воно просто вже не поміщалося в голові і тому пройшло осторонь.
(Далі буде)