П’єса для механічних мізків (Частина 4)

– Я про це не чув.

– Ви й не повинні були чути. Навіть інформація про цю розробку доступна виключно для самої еліти. Доки ти не потрапиш у це коло, ти нічого не дізнаєшся.

– А в чому суть розробки?

– А ось у чому. З мозку видаляється більша частина йому об’єму і замість нього розміщується його механічний замінник, виконаний із чистого золота. Завдяки особливій конструкції він здатний виконувати ті самі функції, що і звичайний мозок, і навіть швидше. Механізм зібрано з шестерень на зразок того, що є в годиннику «Брегет» або «Патек Філіп», але він складніший і, безумовно – дорожчий. Він легко вживлюється в мозок і забезпечує холодне і точне мислення, без цих дурних снів і деструктивних думок. От скажіть чесно, чи потрібні вам переживання, пов’язані з сумлінням?

– Навряд чи, я до ладу й не знаю, що це таке.

– От бачите, ви просто позбавитеся цієї дурниці, і ніякі Клари Петаччі вам більше не присняться. А крім того, ви завжди будете знати точний час. Акуратно двічі стукніть пальцем по вуху, і зразу тільки для вас буде видано точний час.

– Тобто ким видано?

– Всередині, в голові, ви почуєте чоловічий або жіночий голос – на вибір, який вам скаже: «Московское время – десять часов тридцать пять минут».

– А чому московський час?

– Ну, так задумав виробник. Та це не важливо, ви легко зможете вирахувати час будь-якого часового поясу. Як вам ідея?

– Але якщо це аналог складного годинникового механізму… Я правильно розумію?

– Абсолютно, тільки це – не годинник, а механічний обчислювач, мозок.

– Ну, гаразд, якщо це суперскладний годинник, то може й зозуля відлетіти.

– За це не турбуйтеся. Зозуля утримується на відстані не більше п’яти сантиметрів і знову сховається на місце.

– Зозуля?

– Так, саме зозуля, хоча дятел теж був би доречним, але в конструкції передбачена зозуля.

– А як же підзаряджати батарейки?

– Ніяких батарейок! Що ви? Це – наднадійний і суто механічний пристрій. Батарейки та електрика – вразливі, а механічний мозок – вічний.

– Гаразд, а як же цей механізм заводити? Ключем, чи що?

– Ні. У ніс виводиться два конектори, теж із золота, ви берете в руки ось цей пристрій у вигляді літери З, засовуєте його кінці в ніс так, щоб вони зайшли в зачеплення з конектором і просто тягнете до положення витягнутої руки. Робите це із зусиллям, і в цей час мозку передається завод. Три такі рухи забезпечують завод на весь день. Це не більш небезпечно чи неестетично, ніж нюхати якийсь порошок.

– Лікарю, а можна цей заводний пристрій розмістити не в носі? Мало там що?

– У принципі можна, але це місце – найоптимальніше. Але куди б ви хотіли його розмістити?

– Ну, я б розмістив набагато нижче.

– Я б не радив. Уявіть: іде важлива нарада, а ви раптом розстібаєте ширинку, запускаєте туди руку і щось смикаєте. Мало хто зрозуміє, що це було взагалі.

– Взагалі я мав на увазі, що вивід зарядного пристрою можна було б встановити з іншого боку.

– Ну що ж, думка цікава. Треба подумати.

– Загалом ідея мені зрозуміла і вона цікава…

Прийом тривав ще десь із годину. Обговорювалися деталі проєкту – колір, довжина ланцюжка та інше, і з усього було зрозуміло, що скоро з’явиться ще один термінатор. Із зозулею.