Автор: anti-colorados
Щоправда, там буде кілька відступів. Перше – смачне морозиво, не від Бертільйона, звісно, але й пломбір був не французьким, а американським і з’явився пізніше на півтора десятиліття, бо випускати його почали лише після 1936 року. Проте морозиво має бути смачним, і їсти його можна в необмеженій кількості. Те саме можна сказати про дешеву ковбасу. Її згадують за брежнєвськими часами, тож тут вона буде одразу. Щоправда, її виготовлять саме так, як її готували в пізньому совку: скажімо так, по суті вона була веганською, і тому смак уже буде – який вийде. І так, окрім морозива та ковбаси, з їжі нічого більше не буде.
Усе інше – як належить: сортири з дірками, жодного туалетного паперу, постійні мітинги та збори. Кожен зможе виступити на таких зборах, а через день – першотравневі демонстрації, де всі крокують із плакатами. Усім буде проведено екскурсію катівнями ЧК/НКВС, де відбуваються допити з пристрастю. За доплату можна випробувати себе як арештанта. Ролі вертухая не дадуть, бо всі, хто ностальгує по пломбіру та ковбасі, однозначно не були б вертухаями, а обов’язково або стукачами, або арештантами.
Так, ми ж ведемо мову про пролетаріат-переможця, а сім’ї там було вирішено скасувати як пережиток минулого, і тому вночі всі сплять разом, чоловіки й жінки. Якщо немає сім’ї, то нема чого все це й розділяти. Якщо хтось не пам’ятає моменту, коли ця ідея мало не канонізувалася, нехай прочитає про таку собі Колонтай і зрозуміє, куди все рухалося. Просто всі ці метаморфози довелося гальмувати, і пролетаріат-переможець зробив паузу, але ж він переміг, тому ночівля – спільна.
Але, крім морозива та ковбаси, в принципі можна було купити щось іще, та для цього треба було поміняти реальні гроші на місцеву «валюту» – червонці із зображенням Леніна. Курс – грабіжницький, але іншого просто немає. А особливість цього обміну полягає в тому, що якщо у вас залишаться червонці, то поміняти їх назад – не вдасться. Напевно, багато хто пам’ятає, як воно було при розвалі совка. Ну, ось приблизно так.
Словом, за тиждень відпочинку туристи отримають уявлення про всі сторони життя суспільства, за яким вони так ностальгують або до якого так прагнуть. Гадаю, американські сенатори, які заграють із соціалізмом, відкрили б для себе багато нового та цікавого. Проста ж публіка буде вражена всім – від спільної ночівлі до маршів із плакатами і транспарантами. Але особливе враження залишив би «смачний пломбір». Можна з упевненістю сказати, що це слово більше не зірветься з їхніх вуст. До речі, як і слово «ковбаса».
У багатьох східних єдиноборствах, зокрема айкідо, для досягнення перемоги використовується сила чи енергія противника, вміло обернена проти нього. І виходить, що чим сильніший противник, тим потужніше він атакує і тим більше його потужності буде обернено проти нього. І для цього потрібні не стільки сильні, як швидкі й точні рухи. Це – класика жанру, коли явно сильніший противник програє набагато слабшому, будучи повалений своєю ж силою.
Тож якщо вони хочуть смачного пломбіру й дешевої ковбаси, пишних парадів та червоних прапорів, то чому б їм цього не дати? До гикавки, до відрижки! Адже зайдіть у будь-який інтим-шоп, і ви побачите батоги, намордники та інші кумедні речі, а під ними – небідні цінники. А це означає, що таке має попит, недарма ж ціла індустрія над цим працює. Тут можна зробити щось схоже. Нехай нажеруться, але в резервації, у спеціально відведеному місці. Хтозна, можливо, вийде непоганий туристичний трафік, адже таких телепнів по світу – як бруду.
На мій погляд, люди старшого піонерського віку ностальгують за молодістю та здоровьям. А за чим ностальгує молодь, мені не зрозуміло. Колись спитав у молодого хлопця, якій успішно “відкосив” від армії, чи не хоче він послужити? Із зарплатнею солдата 3,70, у прапорщика 6 розряду – 70-80 рублів. І платити будуть не гривнями, а “деревяшками”. Він нічого не зрозумів.