Автор: anti-colorados
Насправді йдеться про серйозні речі, обороти в сотні мільярдів доларів та величезні частки ВВП різних країн. На те, щоб створити щось, що приваблює туристів з усього світу або хоча б із регіону, потрібно, щоб це було щось незвичайне плюсом до всього, що передбачає туристичний бізнес. Достатньо поблукати центром Парижа, щоб побачити, як воно працює наживо. У деяких місцях французької мови взагалі не чути, а з урахуванням того що китайці ходять нехай не строєм, а організованими групами з гідом, у якого китайський прапорець у руках, то враження взагалі дивовижне. Але ще більше цей ефект помітний у Версалі чи Жіверні, ось там французів захочеш – не знайдеш.
Загалом Париж – це щось ультимативне, але в інших місцях теж експлуатуються якісь родзинки. Там – гарний риф, там – термальні джерела і так далі. Тобто будь-який правильно поданий товар знаходить свого покупця. Тільки його треба зуміти подати, а далі – відрощуй інфраструктуру й коси бабло з туристів, які якраз і приїжджають, щоб його залишити.
Так от, фахівці, які можуть сформулювати концепцію цієї родзинки для конкретного місця, коштують дуже великих грошей, бо вони здатні з нічого створити подобу курки, яка несе золоті яйця. Причому якщо використовувати місцеву специфіку, іноді виходять такі цікаві об’єкти, що коли хтось вирішить це скопіювати – не зможе просто за сукупністю унікальних властивостей цього місця.
А тепер складемо все це разом. Ми спостерігаємо досить великий прошарок людей, які або ностальгують по совку, або, не знаючи його – ідеалізують це явище. Ми обурюємося, плюємося, а може, ми не праві і це можна використовувати з вигодою? Адже лоботряси з серпастими та молоткастими червоними прапорами блукають не лише на просторах колишнього совка, а й у Європі й навіть у Штатах. Якщо хтось уважно дивився репортажі про спробу заколоту в США 6 січня, то не міг не помітити діячів із такими прапорами.
На це можна дивитися як на хворобу чи божевілля, а можна – як на поведінку, описану на самому початку і засновану на компенсації того, чого людині не вистачає або вона вважає себе обділеною цим. То, може, все це правильно обіграти і принести їм задоволення за їхні гроші? Дикість? Нічого подібного. Їдьте до кафе «Мазох» у Львові, і ви переконаєтеся, що це працює безперебійно. Тут просто не будемо вести мову про борделі зі спеціальним ухилом. Люди платять гроші за те, щоб їм у певних межах завдавали болю або принижували, тож і задум із «совковим раєм» теж може стати вельми прибутковим, адже прагнення до совка – це різновид мазохізму, який публіка певного ґатунку ніяк не може задовольнити.
Чому б не влаштувати такий курорт-атракціон? Збудували ж у передмісті Парижа Діснейленд, тож під Києвом можна збудувати щось під назвою «Комуна «Червоний Ленін». Чому так – поясню наприкінці. Охочі опинитися в суспільстві пролетаріату-переможця повинні заплатити за тижневу путівку та підписати згоду на тимчасове підпорядкування нормам і правилам країни більшовиків початку 20-х років минулого століття. За бажанням можна оформитися і на більший строк, але не менше тижня. За цей час турист не може виходити за межі атракціону. Звісно, ніхто в нього стріляти не стане, просто огорожу буде влаштовано так, що її неможливо подолати. Ну далі – як годиться, повне занурення в цей час. Усередині немає нічого сучасного, а все – як було тоді: від одягу до їжі та побутових вигод.
(Далі буде)