Від редакції
Далі пропонується невеликий етюд, безпосередньо не пов’язаний із поточними подіями, але, можливо, в ньому можна буде знайти деякі пояснення того, що являє собою путінський режим з погляду його внутрішньої конструкції. І як завжди, найефективнішим способом дослідження різних явищ буде метод порівняння. Інша річ, з чим буде проведено це порівняння, і ми порівняємо деякі аспекти сталінського режиму з режимом путінським. Точніше, ми пропонуємо дослідити один з аспектів сталінського режиму, щоб застосувати результати для цього порівняння.
***
Про сталінський режим написані вже кілотонни різних досліджень, із зануреннями в архіви й без таких, з посиланням на документи та/або свідчення, спогади чи мемуари. Але за всім цим потоком інформації вже давно вимальовується шаблонність підходів і, що найголовніше — звичне розставляння точок зору, з яких оцінюється вся система, її частини або окремі події, феномени чи явища. У цьому випадку ми давно звернули увагу лише на один із них, який практично всі висвітлюють штампами, або не помічаючи важливої нестиковки, або навмисно обходячи гострі кути. Ось це і візьмемо за незвичайну точку зору.
Отже, завжди, коли йдеться про сталінський режим, насамперед, мається на увазі та гігантська кількість жертв, які він залишив після себе. Тут ми не будемо розглядати жертви, так чи інакше пов’язані з перебігом Другої світової війни та взагалі — з воєнними діями, а звернемо увагу на ті жертви, які режим залишив усередині країни внаслідок знищення своїх громадян, а це — гігантські цифри. Ми навмисно тут не вживаємо термін «репресії», оскільки це — пастка, в яку потрапляло дуже багато дослідників.
Як зазвичай, уся річ у термінах і в тому, хто і як їх трактує. Кожен може поставити собі запитання про те, що він розуміє під словом «репресії», і, швидше за все, відповідь буде простою, а саме — скільки було розстріляно громадян «совка». Їх здебільшого і називають жертвами репресій. Коли мова заходить про мільйони цих жертв, захисники «совка», якими зараз є «лапті», одразу починають опонувати з цифрами в руках. Явно шкодуючи про те, що наприкінці 80-х — на початку 90-х років було відкрито частину архівів КДБ (які вже знову закрили), і там фігурує цифра майже 700 тис. розстріляних. І якщо вже ці дані стали надбанням гласності, то вони стають аргументом у плані «Які мільйони? Ось найточніші дані!»
І тут починається магія пересмикування та надання термінам різних значень. Ті, хто засуджує «совок», говорять про тих, хто загинув взагалі, а захисники говорять про тих, хто був розстріляний, а це — дві великі різниці. Дійсно, якщо взяти за опорну цифру 700 тис., то це саме по собі вже складно вкладається в голові. Йдеться про вироки, більша частина з яких припадає на 1937–38 роки, і якщо розділити цю або умовно меншу кількість, скажімо — пів мільйона осіб на два роки або 730 днів, то вийде майже 680 смертних вироків на день. Це — спекулятивні дані, але і вони вказують на промисловий конвеєр знищення власного населення.
Далі буде…