Авторка перекладу: Світлана

ПРО БИЧКИ. ІСТОРИЧНА ПЕРЕДМОВА

Зараз щоранку спостерігаю одну й ту саму картину. Вранці до школи під’їжджає безліч машин, і батьки доводять дітей до школи. Інших – батьки ведуть від довколишніх будинків, а потім – часто їх зустрічають. У моєму дитинстві такого не було навіть близько, і з першого класу всі тупали до школи своїми ногами, зі школи – тим самим порядком. Ну, а влітку лише небагато хто вирушав до піонерського табору, і якщо в когось були бабусі в селі чи на хуторі, їх відвозили туди. Але таке було не у всіх, і влітку на три місяці багато дітей залишалися просто вдома і, поки батьки були на роботі, виконували найдивовижніші речі.

У перші свої канікули я екстерном пройшов курс молодого курця від його початку до кінця. Пацани збирали недопалки і докурювали їх із виглядом досвідченої братви. Відставати було ніяк не можна, і тому довелося записатися в клуб курців. Але мама щодня залишала по 20 копійок на морозиво – той найсмачніший пломбір, а тому дрібнота на кишені була завжди, і коли розклад зайшов за куріння, то на автовокзалі попросив мужиків купити пачку цигарок «Казбек», бо ті коштували менше 20 копійок, і розпочався процес освоювання техніки куріння. Не описуватиму, як він проходив, але закінчився після того, як я з пацанами докурив цю пачку до кінця.

Через те що купував цигарки я, і на свої гроші, то викурив найбільше. Додому дістався на автопілоті і залишок дня провів в обіймах з унітазом. Мама застала мене в такому вигляді і довго докоряла за поїдання зелених абрикос. Вона так і не зрозуміла, що спостерігала процес закінчення кар’єри курця. Відтоді куріння мене оминуло. Зате вже будучи дорослим та досвідченим діячем, я спостерігав, як бички знову збирають, витрушують із них тютюн і роблять самокрутки. Це було якраз перед розвалом совка, коли куриво купували по талонах.

ПРО СОЛОДКЕ

Сьогодні іранська преса написала про те, що верховний рушник Хохмейні «випив солодку чашу мучеництва», і виникла аналогія з тим, як довелося курити «Казбек». Адже цим світом ще ходить лисий діяч, якому чаша з солоденьким просто проситься в рота. При цьому минулого літа фюреру було поставлено пряме запитання про те, якими будуть його дії, коли Ізраїль та/або США знищать цього самого Хохмейні. На це цар відповів, що навіть говорити на цю тему не хоче. Важко сказати, як це слід розуміти. Можливо, він просто не допускав такої думки в принципі, а можливо, це слід розуміти так, що відповідь буде настільки потужною, що озвучувати її зараз немає жодної можливості.

Але верховного рушника винесли з-під руїн свого палацу вперед ногами, з абсолютно зіпсованим фюзеляжем і, що називається, вже не першої свіжості. А у відповідь лапті заявили найрішучіший протест і максимальну занепокоєність, бо вважають ось такі ракетні та бомбові удари по незалежній країні абсолютно неприпустимими. Хоча в цей самий час вони лупили по Україні тими ж ракетами, бомбами і дронами.

(Далі буде)

6 коментар до “Історичні аналогії (Частина 1)”
  1. « Адже цим світом ще ходить лисий діяч » – можливо вже і не так багато часу залишилось , гарний приклад кажуть заразливий .

  2. Міг би сказати, я такую лічную неприязнь іспитиваю, сто даже какать не могу.

  3. > На це цар відповів, що навіть говорити на цю тему не хоче. Важко сказати, як це слід розуміти.
     
    Коли зазначена подія таки втілилася, з’ясувалося, що він мав на увазі, що не те що говорити, а й навіть думати не став над якою б то не було реакцією.

  4. На ілюстрації в заголовку ще двох писків бракує, зі східнішими рисами.

Коментарі закриті.