Незвичний погляд. Що це було? (Частина 2)

На цю заяву Мар’яна Беца відповіла так (подаю за синхронним перекладом трансляції):

«Високоповажні члени Ради безпеки, перш ніж перейти до своєї заяви, я хотіла б зробити також три зауваження щодо виступу російського делегата. По-перше, пане Небензя, ви не українець і не вдавайте, що це так. По-друге, ми ніколи не були одним народом із росією і ніколи ним не будемо. Україна – це демократична, вільна європейська держава, тоді як росія – агресивна держава, що веде агресію, чинить тероризм, воєнні злочини та злочини проти людяності, а також геноцид. І, по-третє, уся заява пана Небензі є яскравим прикладом маніпуляції, дезінформації та російської пропаганди».

Для повноти об’єктивних даних процитую історика Андрія Плахоніна: «Біографічна довідка: Василь Олексійович Небензя, народився у 1962 році у Волгограді в сім’ї другого секретаря Волгоградського обкому КПРС. Батько Олексій Андрійович Небензя родом із хутора Новокрасіно Камишинського повіту Саратовської губернії. Тепер так і запишемо, Саратовської губернії, Україна. А то, розумієш, до Леніна України у них ніякої немає».

І тепер спробуймо з’ясувати: що це було? Навіщо було на початку промови ліпити чітку за фактами дурницю? Щоб її запам’ятали. І щоб саме це цитували. Це скріншот того моменту трансляції, коли Мар’яна відповідає Небензі на його маніпуляції. Чи видно тут на обличчі, що його образили, що йому соромно чи незручно? Мені здається, що тут є певна глузлива посмішка, а може, це просто дипломатичний покер-фейс?

І на тлі цієї скандальної заяви виникає нехороше відчуття: від чого він хотів відвернути увагу? Наприклад, від того, що вони воюватимуть стільки, скільки треба, а це якось іде врозріз із переговорами про мир. Або, наприклад, від прикрої дрібнички, яка сталася при голосуванні підготовленої українською стороною резолюції з нагоди четвертих роковин широкомасштабного вторгнення. Скажу зразу: я не знайшла даних про те, в якій послідовності відбувалися ці засідання, і, можливо, це не мало вирішального значення, бо з проєктом резолюції делегації, напевно, знайомилися заздалегідь.

Отже, Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію «Підтримка тривалого миру в Україні», якою закликала до негайного припинення вогню та наголосила на необхідності поваги до суверенітету й територіальної цілісності України. За цими начебто звичними словами стоїть справжня інтрига, бо за лічені хвилини до початку голосування (інші джерела вказують, що до початку засідання) делегація США зажадала вилучити з української резолюції пункти про повагу до територіальної цілісності та справедливий мир. Як пояснила Теммі Брюс, заступниця представника США в ООН, «ця резолюція містить формулювання, які можуть відволікти увагу від поточних переговорів, а не підтримувати обговорення всього спектру дипломатичних шляхів. Зараз для припинення війни потрібна політична воля. Ми вважаємо, що ми ближче до угоди, ніж будь-коли».

Україна негайно (так писали журналісти з місця подій) закликала партнерів відхилити американські пропозиції. Ось слова Мар’яни Беци: «Ми ніколи не відмовлялися від мирних перемовин, ми беремо участь конструктивно. Ми навіть готові на деякі компроміси. Але ми не готові на компроміс щодо нашого суверенітету і територіальної цілісності. Це червона лінія для України». Як результат, українську резолюцію підтримали 107 країн, проти – 12, утрималися – 51 (в тому числі США).

А якби поправка США пройшла, це могло б бути підставою для подальших кроків «піс ділу»?

Словом, тут є над чим подумати. А починалася моя допитливість з того, чому все-таки Небензя назвав себе українцем. У його вустах це прозвучало з певною гордістю за те, що він українець. Хоча, якщо вірити їхній пропаганді, і нації такої нема (а є хохли в кращому випадку), і країни нема, і окремої мови нема, і історія спільна. 

І в мене формується дедалі стійкіше враження того, що українське – це маркер належності до чогось, гідного поваги. Українці не спасували перед «другою армією світу», а в це мало хто вірив. Тому показати себе хоча б трохи українцем – це притулитися до цієї слави. От і Небензя вирішив зіграти на цьому, але для чого?