Причина помилки прогнозу (Частина 3)

Якщо продовжити цю лінію далі, то ми побачимо, що Британія таки отримала Лендліз, і туди пішов потік зброї. Не беруся оцінювати, як це виглядає в цінах на сьогоднішній день, але з урахуванням того, скільки туди йшло кораблів, літаків, снарядів та іншого, швидше за все, це буде більше, ніж отримала Україна. Проте критичний період – рік, якщо рахувати до початку вторгнення Рейху в совок, Британія вистояла, а згодом у війну таки вступили США. Але в той рік Британія воювала сама з Рейхом, якого сировиною потужно підживлював совок. А в цей самий час англійцям довелося відчайдушно битися в Північній Африці для того, щоб війська спочатку Італії, а потім – і Німеччини не вийшли до Суецького каналу і не перерізали комунікації.

Водночас у Великої Британії був ще один союзник – географія. Гітлеру для окупації Британії треба було організувати потужну військово-морську операцію з висадки десанту. А ось флот Відкритого моря там перебував на стадії формування і не міг тягатися з британським «домашнім флотом». Як стало відомо потім, десант мав забезпечуватися кількома операціями прикриття. Наявні кораблі повинні були відволікти королівський флот від Ла-Маншу, а підводні човни мали замінувати підходи до місця десанту так, щоб ворожі кораблі не змогли вийти на відстань дії артилерії. Ну, і плюс до того, Люфтваффе не змогли знищити королівські ВПС так, щоб зняти загрозу для десанту з повітря. І загалом сторони боролися саме навколо цих обставин.

Якщо порівнювати наш рік широкомасштабної війни з британським, то нам із географією не пощастило абсолютно. Ми не просто маємо величезний сухопутний кордон із ворогом, але й більша його частина може використовуватися для просування великих механізованих з’єднань, що зрештою ми й спостерігали. Тому наша бійка виявилася набагато жорсткішою і настільки ж ризикованішою. Гадаю, Борис Джонсон, на відміну від боневтіка, історію вчив і зрозумів ці аналогії, а тому саме він висловлював найвідкритіші слова захоплення стійкістю ЗСУ.

Усе це, разом узяте, і стало підставою для того, щоб рік тому американські військові аналітики зробили настільки песимістичні висновки. На нашу думку, маючи на руках ті дані, які в них були про стан політичного керівництва України, стан ударного угруповання й ті історичні аналогії, про які сказано вище, вони просто не могли зробити жодних інших висновків. Ба більше, щоб зробити викладки оптимістичного характеру, назвавши їх «Варіант Б», вони повинні були мати якісь підстави, а їх – не було, і тому було зроблено один прогноз, про який ми знаємо.

І ось тепер – найголовніше. Зараз ми читаємо західну пресу, де йдуть міркування про те, що Україна має всі шанси розгромити противника і повністю вигнати його зі своєї території вже цього року. А ми зауважимо, що з частини території його вже вигнано, і тепер порівняємо з прогнозами річної давності. Правда ж, вони разюче відрізняються? Але навіть якщо ви побачили ці відмінності, ми підозрюємо, що все одно не побачили головного, а воно полягає ось у чому.

Повернувшись до історичних аналогій та британського Лендлізу, спробуймо сформулювати те, що він дав Британії. Де-факто американська військова допомога дозволила англійцям зупинити противника і вирівняти ситуацію на фронтах. На тому – все. Як було сказано, з літа 1941 року тиск на Британію вже зменшився, тому що Вермахт загруз у війні з совком. Тобто у Британії з’явився не просто союзник, а й другий, дружній фронт. Проте активного руху в напрямі відкидання противника у Британії так і не вийшло. Все, що вдалося зробити з американською допомогою, – зупинити ворога.

А вигнання почалося з кінця осені 1942 року, коли США включилися у Другий фронт, який нікуди не зникав з моменту нападу Гітлера на Францію. Штати висадили експедиційний корпус у Марокко, і почалося зачищення Північної Африки від німецького Африканського корпусу. Тим самим було знято тиск на морські комунікації Британії в Азію. Потім – десант на Сицилію, а після цього – у Південну Італію. Нарешті, десант у Нормандії. Тобто зворотний рух ворога у його лігво було забезпечено спільними зусиллями антигітлерівської коаліції. А зараз Україна робить приблизно те саме, але самостійно і лише за військової підтримки коаліції країн.

Якщо перевести міць армій у сучасний вимір, Україна воює приблизно в тому ж ключі, як Британія воювала з Німеччиною, але максимум, що їй тоді вдалося, – зупинити ворога, а ми не лише зупинили, а й погнали його з нашої землі, і тепер уже більшість експертів говорять про те, що Україна здатна звільнити свою територію за кілька місяців. Сама. Без військової коаліції та армій союзників. Причому з урахуванням того, який уряд у нас опинився біля керма.

Якщо на все подивитися з цієї точки зору, то відкривається грандіозна картина, і те, що роблять ЗСУ, важко з чимось порівняти. Звідси й помилки у прогнозах, і захоплені оцінки того ж Джонсона. А ми без жодної скромності можемо сказати таке. Те, що роблять наші військові, з тими силами і засобами, які вони мають, не змогла б зробити жодна армія світу. Таких зараз у світі просто нема. Ми переможемо!