А, між іншим, аналогій там – хоч греблю гати. Деякі з них настільки промовисті, що іноді здається, що невігластву нашої влади немає меж. Адже все це викладено в курсі історії, яку проходять у школі. Поставмо себе на місце американців, що прийняли делегацію Великої Британії влітку 1940 року, яка приїхала домовлятися про масштабну військову допомогу. Тоді англійці чесно сказали, що ресурсів країни вистачить ще на кілька місяців, і на тому – все: промисловість надірветься, а запаси буде витрачено.
Наголошуємо: таке казали представники імперії, над якою на той момент ніколи не заходило сонце, а не України. А трохи більше ніж через рік із такими ж благаннями приїхали представники совка. Але спадкоємці совків зараз намагаються показати, що теперішня військова допомога Штатів Україні – це не те саме, що допомога совку – тоді.
Переговори від імені США вів Держсекретар Корделл Гелл, і тоді він зазначив, що Держдепартамент повністю підтримує військову допомогу, і через те що в переговорах брали участь військові, вони також підтримали надання допомоги. Але Гелл одразу попередив, що організувати її буде нелегко, бо в Конгресі переважають ізоляціоністські настрої і значна частина населення вважає, що така допомога може втягнути США у війну на іншому кінці світу, що зовсім ні до чого, бо треба займатися внутрішніми справами. Цілком можливо, що Трамп зараз штовхає не свої промови, а взяв текст із уже сказаного кимось у Конгресі у 1940 році і шпарить, просто не відволікаючись на розділові знаки.
Але, як ми знаємо, тоді Черчіллю навіть на думку не спало гнути пальці і щось там розповідати про те, що йому щось винні або постачають не те й не стільки, чого і скільки треба. Таке можуть собі дозволити тільки бовдури, які не розуміють, що так широко роззявляти рота не варто хоча б тому, щоб у нього не прилетіло щось твоє ж. У випадку з Британією, напевно, англійцям пригадали те, як менше двох років тому їхній прем’єр-міністр Невіл Чемберлен прилетів із Мюнхена, тряс папірцем за підписом Гітлера та урочисто заявив про те, що він привіз «вічний мир». А потім, подумавши, додав: «Я бачив мир в очах Гітлера». І вже йдучи, кинув якусь взагалі дивну фразу: «Зустрінемось посередині».
У такій ситуації американці цілком могли сказати: «Ви самі зварили ці щі, тож тепер їжте їх до гикавки», – а після цього, швидше за все, розмова пішла в такому ключі. Ну гаразд, ми вам почнемо постачати зброю, де гарантія, що ви не передумаєте, не зіллєтеся і не вирішите погратися з Гітлером у мир? Мабуть, у делегації було якесь письмове звернення вже нового прем’єра – Черчілля, і воно переконало присутніх.
Ну, а далі було продемонстровано вищий пілотаж політичної гри для того, щоб організувати цей самий Лендліз. І як стверджує преса тих часів, адміністрація президента запевняла своїх громадян у тому, що не збирається посилати свої війська у Європу і що допомога Великій Британії обмежиться виключно постачанням озброєнь. Водночас США не перешкоджали відправленню добровольців, особливо пілотів, на Острови, але там вони діяли на свій страх та ризик. Навіть цей короткий епізод уже настільки нафаршировано аналогіями, що їх видно неозброєним оком. Але це ще не все.
(Далі буде)