Ті, хто стоять за спинами жінок та дітей

Уперше опубліковано: 23.02.2016

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні рф відзначає «свято» – річницю створення однієї з найпідліших, якщо не найпідлішої армії у світі. Історія радянської армії почалася в день найбільшої поразки від німецьких військ 23 лютого 1918 року, а вдруге вона себе показала трохи більше ніж через рік, коли відгребла від поляків Пілсудського і ганебно ретирувалася після Варшавського походу. Але в цей самий час вона намацала своє кредо. У червоної, а потім – і радянської армії чудово виходило боротися з мирним населенням, особливо – своїм.

Радянська влада, що породила червону армію, почала зі звичних речей – почала забирати все і у всіх. Ще кілька років тому це треба було ілюструвати чимось на кшталт «трофеїв», які награбували «визволителі» в Європі, включаючи легендарного товариша Жукова, тепер у цьому немає потреби. Достатньо подивитися на те, що роблять «російські визволителі», їхня армія та підпорядковані їм структури в Лугандоні. Розграбувавши та відтиснувши все цінне, вони тепер пиляють на метал підприємства, рейки, знімають тролейбусні і трамвайні дроти і, звісно ж – грабують квартири тих, хто тимчасово поїхав, рятуючись від «визволителів». Воно й зрозуміло: в людях вкарбовано генетично, що російський окупант – гірший чуми. Україна була постійним місцем знищення мирного населення червоною армією. Це почалося відразу після «визволення» і хвилями триває досі.

У різний час це робилося по-різному. На зорі становлення червоної армії застосовувалися такі чудові методи впливу на населення, як хімічна зброя, концтабори і захоплення заручників з їх подальшим публічним розстрілом. Мало того, це були не окремі відбиті командири, а це робилося за командою, за інструкцією.

«ПРИКАЗ

Полномочной Комиссии ВЦИК № 116 г. Тамбов 23 июня 1921 г.
…По прибытии на место волость оцепляется, берутся 60–100 наиболее видных лиц в качестве заложников и вводится осадное положение. Выезд и въезд в волость должны быть на время операции запрещены. После этого собирается полный волостной сход, на коем прочитываются приказы Полномочной Комиссии ВЦИК №№ 130 и 171 и написанный приговор для этой волости. Жителям дается 2 часа на выдачу бандитов и оружия, а также бандитских семей, и население ставится в известность, что в случае отказа дать упомянутые сведения заложники будут расстреляны через два часа.
Если население бандитов и оружия не указало по истечении двухчасового срока, сход собирается вторично и взятые заложники на глазах у населения расстреливаются, после чего берутся новые заложники и собравшимся на сход вторично предлагается выдать бандитов и оружие. Желающие исполнить это становятся отдельно, разбиваются на сотни и каждая сотня пропускается для опроса через опросную комиссию (представителей Особого отдела и Военного трибунала). Каждый должен дать показания, не отговариваясь незнанием. В случае упорства проводятся новые расстрелы и т.д.
Командующий войсками Тухачевский» (Російський державний військовий архів. Ф. 235. Оп. 2. Спр. 16. Арк. 25).

І все це нормально виконувалося. Це все робилося з «мирняком», який сидить по домівках, а якщо такий ховається в лісах, то потрібно було застосовувати іншу тактику.

«ПРИКАЗ
Командующего войсками Тамбовской губернии № 0116/оперативно-секретный

г. Тамбов
12 июня 1921 г.
Остатки разбитых банд и отдельные бандиты, сбежавшие из деревень, где восстановлена Советская власть, собираются в лесах и оттуда производят набеги на мирных жителей.
Для немедленной очистки лесов ПРИКАЗЫВАЮ:
1. Леса, где прячутся бандиты, очистить ядовитыми газами, точно рассчитывать, чтобы облако удушливых газов распространялось полностью по всему лесу, уничтожая все, что в нем пряталось.
2. Инспектору артиллерии немедленно подать на места потребное количество баллонов с ядовитыми газами и нужных специалистов.
3. Начальникам боевых участков настойчиво и энергично выполнять настоящий приказ…
Командующий войсками Тухачевский» (Російський державний військовий архів. Ф. 34228. Оп. 1. Спр. 292. Арк. 5).

Або ось іще, як правильно розстрілювати мирне населення.

«Приказ Полномочной комиссии ВЦИК о начале проведения репрессивных мер против отдельных бандитов и укрывающих их семей
№ 171, г. Тамбов
11 июня 1921 г.
Уполиткомиссиям 1, 2, 3, 4, 5
Начиная с 1 июня решительная борьба с бандитизмом дает быстрое успокоение края. Советская власть последовательно восстанавливается, и трудовое крестьянство переходит к мирному и спокойному труду. Банда Антонова решительными действиями наших войск разбита, рассеяна и вылавливается поодиночке.
Дабы окончательно искоренить эсеро-бандитские корни и в дополнение к ранее отданным распоряжениям Полномочная комиссия ВЦИК приказывает:
1. Граждан, отказывающихся называть свое имя, расстреливать на месте без суда.
2. Селениям, в которых скрывается оружие, властью уполиткомиссии или райполиткомиссии объявлять приговор об изъятии заложников и расстреливать таковых в случае несдачи оружия.
3. В случае нахождения спрятанного оружия расстреливать на месте без суда старшего работника в семье.
4. Семья, в доме которой укрылся бандит, подлежит аресту и высылке из губернии, имущество её конфискуется, старший работник в этой семье расстреливается без суда.
5. Семьи, укрывающие членов семьи или имущество бандитов, рассматривать как бандитов, и старшего работника этой семьи расстреливать на месте без суда.
6. В случае бегства семьи бандита имущество таковой распределять между верными Советской власти крестьянами, а оставленные дома сжигать или разбирать.
7. Настоящий приказ проводить в жизнь сурово и беспощадно.
Председатель Полномочной комиссии ВЦИК Антонов-Овсеенко
Командующий войсками Тухачевский» (ГАТО [Державний архів Тамбовської обл. – Прим. перекл.]. Ф.Р.-4049. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 45. Типографський прим.).

Ще було розроблено та впроваджено в життя чудові інструкції зі створення та експлуатації концентраційних таборів. Спочатку це теж лягало на плечі армії, а вже набагато пізніше мистецтво табірних робіт перебрав на себе НКВС. Це вже згодом найвищі чини СС та Гестапо із захватом переймали цей «безцінний досвід». Це таке робилося зі своїм мирним населенням, а що червона армія робила з чужим населенням, досі з жахом згадує «звільнена» частина Європи. Такого мародерства та оскаженілого насильства не показували навіть фашисти.

А ще це армія провокаторів. Про це чудово пам’ятають Фінляндія, Польща, Балтія, і не тільки. Червона, а потім радянська, а за нею – російська армія має постійну сверблячку когось «звільняти». Причому, коли вони влазять до сусідів і там їх починають знищувати, то місцеві опиняються бандитами і фашистами, тоді як агресори – білими й пухнастими. Але річ у тому, що десь у глибині душі вони знають про свою корінну підлість. Зараз це виявилося в чистому й неприкритому вигляді.

Путін сам позначив кредо російської армії: «Ми стоятимемо за спинами жінок і дітей». Саме цього москва навчала палестинських терористів. Ця методика заснована на тому, що росіяни легко ведуть вогонь по мирних, а противник – ні. Тому мирними можна і треба прикриватися. Саме тому позиції лугандонців максимально притиснуто до будинків, шкіл, лікарень та іншого. Звідти вони ведуть обстріл, справедливо вважаючи, що за спинами мирних їх не дістануть! Це армія, що ховається за бабськими спідницями! Самі ж вони абсолютно не мають жодних упереджень. Це бачили Грозний і Самашки в Чечні, Маріуполь і Краматорськ в Україні, а тепер це бачить Сирія. Причому те, що російська армія робить у Сирії, вже пішло далеко за межі поняття «воєнний злочин».

Виходячи з цього, можна зробити простий висновок. Ті, хто святкують річницю підлості та ганьби, – клінічні психи, яких не можна випускати з лікарні.