Крім того, жінки, що оточували його, просто вже не могли зрозуміти його та хід його думок. Він розумів, що за останні десять років його спосіб мислення сильно змінився, він відчував фальш ще на підході і тому філософськи вирішив, що – це не його. Справді, якби він не зосередився на кар’єрі, а вирвав частину свого часу та енергії на стосунки і навіть сім’ю, то не досяг би успіху, який має. В цьому він неодноразово переконувався, спостерігаючи за тим, як люди обирають сім’ю та руйнують кар’єру, а потім – руйнується і сім’я чи навіть стосунки. У результаті людина виявлялася і без одного, і без другого, відкинутою на 10–15 років тому. Він цієї помилки не зробив і прийняв це як плату за те, що має можливість займатися тим, чим хоче, і спілкуватися майже з усіма, хто йому цікавий.
Тож він упіймав себе на думці, що йому набагато комфортніше спілкуватися з людьми, років на 30–40 старшими. З ними він почувався приблизно на одному рівні сприйняття світу, і не потрібно було витрачати сили та енергію для того, щоб формулювати свої думки довгими промовами підводки до теми. Здавалося, що компаньйони самі з подивом виявляли таку легкість спілкування з цим молодиком, і обидві сторони отримували справжнє задоволення від спілкування.
Згодом він помітив дещо, що об’єднує одну з найбільш елітних і одночасно – закритих компаній, до яких він входив. Найчастіше у таких обтяжених владою та величезними статками людей не складалися стосунки з власними дітьми. Це не було відкриттям і не викликало подиву, але невитрачене тепло душі вимагало застосування, і хтось заводив собі свійських тварин, від котів до коней, хтось організовував благодійні заходи, але ось одного разу все змінилося.
Якось вечірка проходила на віллі однієї з яскравих світських дам, яку позаочі звали «Перша леді». Для того були свої підстави, але справа не в ній самій, а в її новому захопленні. Одного разу вона продемонструвала квітку небаченої краси, ще до ладу не описану в наукових джерелах. Вона була настільки рідкісною, що до презентації перед товариством її на власні очі бачило менше людей, ніж побувало на поверхні Місяця.
Крім справді розкішного вигляду, квітка мала ще деякі незвичайні властивості. Вона майже не давала ніякого запаху, але запах був, просто він не вловлювався людським нюхом, крім легких відтінків. Проте, вдихаючи це запах, людина відчувала якщо не ейфорію, то щось споріднене до цього. Наскільки можна зрозуміти, це не був наркотик, а щось зовсім інше, що допомагало переступити через щоденну рутину і побачити навколишній світ очима щасливої людини.
Крім того, квітка цвіла феноменально довго і, залежно від температури води, складу ґрунту і навіть освітлення, змінювала відтінки як пелюсток, так і листя. Причому кожен відтінок був по-своєму прекрасним. Сказати, що публіка була в захваті, – значить нічого не сказати. Тут же підняли на ноги фахівців, яким було поставлено завдання дістати квітку хоч із-під землі. Але, окрім Першої леді, це вдалося ще двом людям, і на тому все. Рослина була справді надзвичайно рідкісною, і навіть місце, де її знайшли, трималося у глибокій таємниці.
Він закохався у квітку з першого погляду і вирішив, що здобуде собі таку будь-що. Однак сама сфера інтересу була настільки далекою від того, чим він займався, що він навіть не знав, з якого боку взятися за справу.
Ще на початку свого кар’єрного зростання він кілька разів літав у різні міста через аеропорт Амстердама, і з часом, коли поїздки стали регулярними і щоразу дальшими, він намагався літати через Амстердам. Саме там у нього була єдина точка дотику з квітами. Просто в нього вже усталився ритуал перебування у «Схіпхолі». Він обов’язково пив каву в кафе «Старбакс» на другому поверсі центральної частини транзитної зони, хоч на хвилинку зупинявся біля знаменитого годинника, який «витирає прибиральник», а потім спускався вниз, де брав трохи сиру, вино і шоколад у відповідних магазинах, а зразу за сирами була крамниця з цибулинами квітів. Він якось розповів про це своїм колегам, і панночки користувалися його прихильністю, замовляючи цибулини різноманітних екзотичних квітів. Тож продавці його там добре знали й зустрічали як старого знайомого.
Ось із одним із цих продавців він і поспілкувався на цю тему. Той вислухав його, покивав головою та пообіцяв переговорити з людиною, яка може допомогти в цьому питанні. І справді, за кілька днів продавець повідомив, що людина готова виконати замовлення, але хоче сама все особисто обговорити, щоб уникнути помилки. Через тиждень відбулася зустріч, і вони обговорили всі істотні деталі угоди, а ще через тиждень він привіз додому незвично велику цибулину рослини, за яку заплатив, як за добрий позашляховик. Але до квітки він отримав інструкцію з догляду, написану кострубатим почерком іспанською. Мабуть, писав хтось із того місця, де тільки й зустрічається ця квітка.
(Далі буде)