Уперше опубліковано: 17.02.2019
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2019 року)
Ми вирішили запропонувати вам казку на ніч для дорослих і робимо це трохи згодом після Дня Валентина, бо ця новела просто загубилася б у шумі самого свята. Отже, присвячую її Дню Валентина і… Просто – присвячую.
Він був самотнім і ще цілком молодим чоловіком, який лише кілька років тому став отримувати дивіденди від життя, в яке вкладався без залишку і найменших сумнівів. Ще у старших класах школи він знав, ким буде, а тому з вибором ВНЗ питання не стояло в принципі. Він практично залишив за бортом розгул студентського життя і швидко змирився з ярликом «ботан», який йому присвоїли позаочі.
Відкрито це ніхто не наважувався сказати, бо, крім навчання, він так само наполегливо займався одним із екзотичних видів єдиноборств і досяг у цьому стелі для любителя. Тренер не раз пропонував йому робити спортивну кар’єру, але якось пішла відверта розмова, і він чесно сказав тренеру, що в нього – інша мета, і він її не стане обмінювати на швидкоплинну спортивну кар’єру. Він був людиною ґрунтовною, підготувався до цієї розмови серйозно, і тому коли тренер став малювати райдужні перспективи міжнародної кар’єри спортсмена, він узяв розмову у свої руки і просто пояснив, що він матиме до 25, 30, 35 та 40 років, коли кар’єра спортсмена вже закінчиться. При цьому він показав кілька оголошень про заміщення вакансій із зазначенням орієнтовного заробітку, і тренер просто потиснув йому руку з побажанням успіху.
На передостанньому курсі на нього вже звернули увагу і запросили підробляти у профільні компанії. Причому не в одну, а кілька тих, які він сам мав на прикметі. Диплом з відзнакою вже не вирішував нічого, бо на своєму місці роботи, куди він просто перейшов на повний день, до нього ставилися як до вже сформованого фахівця.
Диплом лише дав можливість одразу перестрибнути дві кар’єрні сходинки та привів до суттєвого збільшення цифри у графі «Зарплата». Але й він сам увімкнув форсаж і працював іноді цілодобово, не виходячи з величезної офісної будівлі компанії.
Врешті-решт, він досягнув рівня, коли міг займатися тільки тим, що подобалося, – передовими дослідженнями. До цього моменту він уже не мав жодних матеріальних проблем і був забезпеченою людиною. Банк пропонував різні кредитні програми, але після того як він став нещадно заповнювати депозитні рахунки, від нього відстали.
Усе складалося не просто добре чи навіть чудово – все йшло саме так, як він хотів і планував. Це підтверджувало правильність його розрахунків та уявлень про своє власне життя. Але згодом він став розуміти, що однієї помилки все ж таки припустився. Це сталося тоді, коли керівництво компанії почало йому довіряти вести переговори щодо залучення інвестицій. Спочатку його роль зводилася тільки до презентації програми, під яку і залучалися інвестиції, а згодом він уже вів весь комплекс переговорів щодо інноваційних проєктів.
Досить швидко у нього зав’язалися особисті знайомства з банкірами, великими інвесторами, яскравими адвокатами та людьми, які мають фактичну і приховану владу. Через те що він не робив помилок і розумів правила корпоративної гри, він став своїм серед людей набагато старших і досвідчених, ніж сам, та увійшов до кола неформального спілкування. Було схоже, що багато могутніх і безумовно багатих людей хотіли б мати такого сина, а те, що він володів англійською, французькою, польською і навіть корейською мовами, розширювало коло таких людей уже на весь світ. Його раді були бачити на вечірках по обидві частини океану, між якими він мотався ледь не щотижня.
Спілкуючись із нащадками знаменитостей, він розумів, що його (крім іншого) використовують як приклад для наслідування, який демонструвався власним дітям. Він швидко вирахував цей момент і вирішив не робити з цього трагедії, а просто спілкуватися з людьми різних соціальних верств, включаючи найвищі. Тим більше, це допомагало в роботі, де він уже досяг «стелі», ставши одним із кількох партнерів – власників компанії. Він міг би поставити собі мету й очолити бізнес, але його не спокушала суто адміністративна робота, він був дослідником і тому зупинився.
А помилку він помітив на тих самих дружніх вечірках. Він зрозумів, що вся навколишня публіка розбита на пари або складніші конфігурації, а він був самотній. Це його не пригнічувало, бо з жінками в нього проблем не було жодних. Але чим далі, тим твердіше він приходив до висновку про те, що з парою треба було вирішувати набагато раніше, коли він ще не став завидною партією і навколо нього ще не увивалися професійні світські левиці, що відчувають як товщину гаманця, так і перспективи об’єкта уваги.
(Далі буде)