У Японії повернулися до тієї простої істини, що вирішувати суперечки або ставити на місце негідника можна і словом, але тільки в тому випадку, коли в тебе є меч, який ти можеш вихопити будь-якої миті і вже з його допомогою продовжити будь-яку дискусію. До речі, та сама мудрість про труп ворога, що пропливає річкою, поки ти сидиш на березі, має два шляхи розуміння, і перший, який ми добре знаємо, належить китайській школі.
У японців – другий шлях. Вони теж можуть сидіти на березі річки, споглядати, як з дерева облітають пелюстки сакури, і врешті-решт побачити цей самий труп ворога, що пливе Дніпром, але перед тим як сісти у споглядальну позу, вони зроблять усе для того, щоб ворог опинився у вигляді трупа і щоб цей труп таки почав свій шлях Дніпром. Простіше кажучи, якщо японці вже усвідомлюють загрозу, то вони діятимуть проактивно, а тому свавілля, влаштоване другим звихнутим сусідом, якраз і стало останньою краплею, що переповнила чашу японського пацифізму, і тепер усі ті, хто підняв дух самурая з його майже столітньої сплячки, нехай нарікає на себе.
Оголошуючи про нову стратегію в галузі оборонної політики, прем’єр-міністр Фуміо Кісіда описав Японію та її народ як тих, хто перебуває на «поворотному етапі в історії», і при цьому сказав, що нарощування військової потужності стало «моєю відповіддю на різноманітні проблеми безпеки, з якими ми стикаємося». Простіше кажучи, він практично повторив те, що змушена була сказати Україна: «Не ми це почали, але ми це закінчимо!»
Ну, а в самому документі, який описує причини зміни курсу Японії, зокрема, сказано таке: «Вторгнення Росії в Україну є серйозним порушенням законів, що забороняють застосування сили, і похитнуло основи міжнародного порядку». Крім того, там зазначено: «Стратегічний виклик, кинутий Китаєм, є найбільшим із викликів, з якими коли-небудь стикалася Японія». Якщо перекласти з дипломатичної мови, цей текст можна розуміти як спрямований у бік Китаю, федерації та чучхе, що означає таке: «Ну що, виродки, догралися?»
А щоб ні в кого не залишалося сумнівів у тому плані, за яку команду грає Японія, в документі прямо вказано країни на чолі з США, з якими Японія має намір підтримувати чинний світовий порядок. А того ж дня, у п’ятницю, на зустрічі з головою Японо-тайванської асоціації обміну Міцуо Охасі в Тайбеї президент Тайваню Цай Інвень заявила, що очікує на розширення оборонної співпраці з Японією. «Ми з нетерпінням очікуємо, що Тайвань і Японія продовжать прагнути до нових досягнень у галузі співпраці в різних галузях, таких як національна оборона та безпека, економіка, торгівля та промислові перетворення».
Це був немовби привіт Китаю та його божевільним планам почати маленьку переможну війну, як її спробував провести путін в Україні. Тепер до таких планів ставляться серйозно і так само серйозно готують протидію. А Тосіміті Нагаїва, генерал Повітряних сил Японії, так охарактеризував цю саму точку повороту, про яку розповів прем’єр-міністр: «Війна в Україні показала нам необхідність підтримувати боєздатність, і це те, до чого Японія досі не була готова. Японія пізно стартує, і це схоже на те, що ми відстаємо на 200 метрів у спринті на 400 метрів». Простіше кажучи, зараз озвучуються речі, які десять років тому були б просто нечуваними для чиновника чи військового Японії будь-якого рівня, а тим більше – найвищого.
(Далі буде)
А з срср і її правонаступницею росією Японія не має мирного договору після 2СВ. Чотири острови досі висять в повітрі. Дай Бог і труп скоро попливе.