Пояснення урки (Частина 3)

Насправді Мегін Кейлі вела путіна до відповіді на запитання про причини, що спонукали його робити нові наступальні озброєння, і таки отримала відповідь у кількох варіаціях. За словами путіна, це стало відповіддю на розгортання в США системи ПРО. Тут є певна спекуляція, яка легко вкладається в голові росіян та іншої ватоголової публіки. Суть її зводиться до того, що абревіатура «ПРО» означає «протиракетна оборона». Тобто йдеться про створення комплексу оборонних систем, заточених на захист від нападу противника, який використовує ракетну зброю. Тобто йдеться про оборону.

У зв’язку з цим, практично слово в слово те саме було сказано офіційним кремлем про комплекс оборонних споруд, нині відомих як «Лінія Маннергейма» у Фінляндії. Восени 1939 року совкову пресу було завалено тоннами статей про те, що «Лінія Маннергейма» нависла над Ленінградом і загрожує йому! Тисячі танків совка нікому не загрожують, а бетонні ДОТи і каземати – загрожують! І це не смішно, бо стало виправданням кремля для розв’язаної війни. Бачите, вони ж хотіли «відсунути кордон». Тут – та сама ситуація.

Причому маячня, яку путін несе, ще жахливіша у своїй бездонній тупості хоча б тому, що для знищення людства рф може взагалі нікуди не стріляти своїми ракетами, а просто підірвати боєголовки в місцях їхнього базування. Все! Армагеддон забезпечено.

Але Келлі його таки розкрутила, і путін відповів, що на розробку оборонних систем рф відповіла розробкою наступальних систем. Як-то кажуть: Гаага – розчиняй двері!

Але, крім цього, путін ляпнув те, чого робити не слід було зовсім. Якби він мав хоча б якийсь пристойний рівень IQ, він ніколи не став би прив’язуватися до дати свого рішення про створення нової ударної зброї. Але він зробив це і кілька разів вказав на 2002 рік. Охочі можуть підняти пресу за той час і побачити, що жодних загроз для рф не було в принципі, а розгортання зазначених оборонних систем відбулося набагато пізніше, і, як тепер з’ясовується – недаремно.

Хотів путін чи ні, але він підтвердив те, про що ми писали вже з десяток разів і на що більше ніхто не звертав уваги. Путін підтвердив час і ім’я людини, яка сказала щось, що змусило його ставати в дедалі жорсткішу опозицію до США. А писали ми про те, що саме у 2002 році відбулася бесіда віч-на-віч путіна та президента США Джорджа Буша-молодшого. Путін бреше про питання, що обговорювалися того разу, від початку і до кінця.

Насправді путін намагався протиснутися у «вищу лігу», а як привід намагався продати свій «досвід» боротьби з «тероризмом». Нагадаємо: Штати готувалися до проведення великих військових операцій в Іраку та Афганістані, і в район Затоки вже йшли транспорти з військовою технікою та особовим складом. Ось тоді путін і запропонував свої послуги з продажу друга Саддама для допуску його до вирішення світових питань. Там Бушу було не до церемоній, і він послав путіна туди, куди належить і звідки в нього тепер всесвітньо відомий псевдонім. При цьому Буш йому розповів, що справа не в рф як такій, а в ньому особисто, бо не сьогодні – завтра вилізуть його подвиги з наркотрафіком, відмиванням брудних грошей та геноцидом чеченців. Причому Буш сказав, що Штатам воно не потрібне, бо своїх проблем маса, ось війна на підході, але всього цього настільки багато, що рано чи пізно – вилізе назовні та обляпає всю світову еліту. Наскільки можна вірити джерелам, звідки було отримано таку інформацію, Буш чітко розділив рф і путіна і порадив тихенько досидіти до кінця строку президентства і кудись зникнути, а рф без нього якось підніметься до рівня, коли її можуть взяти в рівноправні партнери.

Ось саме ця особиста образа і запалила тротил у п’ятій точці Володимира Володимировича, а Володимир Вольфович ніс п’яну маячню з Багдада, «тикаючи» Бушу та обіцяючи йому, що тут його армію покришать, немовби натякаючи, що москва Саддаму допоможе.

Словом, дідусь Фройд міг би багато чого тут написати. Ми ставилися до цієї інформації як до умовно достовірної саме до сьогоднішнього дня, доки путін сам не підтвердив і 2002 рік, і Джорджа Буша як того, хто сказав йому неприємні речі. Зауважимо: Штатам тоді вже точно було не до ПРО, бо вони явно вплутувалися у велику бійку, що ризикувала стати довгобудом. Тож путін засипався як у загальній своїй теорії у плані реакції на оборонну систему США, так і в деталях, що не менш важливо.

Але це лише квіточки. Далі виявилося ще цікавіше.

(Далі буде)

Пояснення урки (Частина 3)

Повертаючись до початку матеріалу і до того, як правильно ловити на брехні, зауважимо, що під час цього інтерв’ю Мегін Келлі кілька разів ловила путіна на брехні, але він щоразу це розумів і йшов у пампаси міркувань про те, що журналістка неправильно тлумачить сенс його слів. Тим, хто наважиться прочитати хоча б частину тексту цього інтерв’ю, слід звернути увагу на всі пасажі, де путін говорить про те, що: «Ми неодноразово пропонували спільно працювати/боротися/вирішувати і т. д.» Це – техніка відведення розмови від гострого кута. Але було кілька косяків, які дідусеві так і не вдалося хоч якось згладити. Наприклад, він уже не знав, як уникнути запитань про втручання у вибори президента США. Схема «вывсеврети» не спрацювала, бо щодо цілком конкретних осіб пройшли слухання в Конгресі і було надано належним чином зібрані докази їхньої участі в хакерських атаках. Путін це знає, а тому дистанціюється від цих людей. Він пояснює, що окремі патріоти могли на свій страх і ризик щось таке зробити, але він на це не може впливати і нічого про це не знає. Келлі уточнює, що на це було витрачено близько півтора мільярда доларів і прості патріоти просто не мають стільки грошей. Путін іде від цього запитання, а Келлі ставить запитання про те, чому він як глава держави не вжив заходів для припинення таких фактів, якщо він тут клянеться в дружбі і в тому, що не залучений до цього. Далі шматок діалогу:

«М. Келли: Вы сказали, господин Президент, что Вы считали, что вмешательство в наши выборы было осуществлено некоторыми патриотически настроенными россиянами. И конечно, люди зададут следующий вопрос: а Вы патриотически настроенный российский гражданин?

В. Путин: Я – Президент Российской Федерации. И в мои конституционные обязанности входит решение целого ряда вопросов по защите интересов России. Когда я говорил о людях, которые патриотически настроены, я имел в виду, что на фоне ухудшающихся российско-американских отношений можно себе представить, что люди, а люди пользуются киберпространством, могут выражать свою точку зрения, своё мнение, в том числе и в этой мировой сети? Конечно, могут. А разве мы можем им это запретить? Но мы это не контролируем, и самое главное, что мы этим не управляем. Это не позиция Российского государства, я сразу Вам об этом говорю.

М. Келли: Вы не можете, российские разведслужбы не могут понять, кто это делает, и вы не можете положить этому конец, узнав об этом?

В. Путин: Может быть, если бы мы занялись этим целенаправленно, мы, наверное, выявили этих людей, если они существуют. Но у нас такой цели нет и задачи.

Мы вам предлагаем официальные переговоры, вы отказываетесь. И что вы хотите? Чтобы мы по щелчку из Конгресса начали здесь бегать и какието расследования проводить? Давайте сядем, подпишем договор в области работы в киберпространстве и будем его исполнять. А как вы хотите? Иначе в международных делах не делаются дела.

М. Келли: То есть у Вас нет цели положить этому конец? И что это означает для наших выборов в 18м году, в 20м году? Мы можем ожидать похожих случаев?

В. Путин: Я не сказал, что у нас нет цели положить этому конец. Я сказал, что у нас есть…

М. Келли: Вы только что это сказали.

В. Путин: Нет, я этого не говорил. Я сказал, что мы не вмешиваемся в частную жизнь наших людей и не можем им запретить высказывать свою точку зрения, в том числе и в сети. Но я также сказал, что официальная позиция Российского государства заключается в том, что мы не вмешиваемся как государство во внутриполитические процессы в других странах. Вот это самое главное. Я хочу, чтобы это было зафиксировано в нашем сегодняшнем разговоре и чтобы люди в США это поняли.»

Як видно з цього фрагмента, путіна впіймали на брехні просто впродовж однієї хвилини. Скажімо так, під час інтерв’ю він брехав прямим потоком. Особливо смішно виглядали його відповіді щодо Пригожина, який потрапив під санкції за втручання у вибори. Мало того, вже загальновідомо про те, що цей тип є господарем «фабрики тролів», яка працює і проти США зокрема. Крім того, він володіє підприємством, під дахом якого створено ПВК «Вагнер». Тобто цей тип винен у веденні масованого кібертероризму й тероризму класичного шляхом формування та використання незаконних військових формувань, заборонених законодавством рф. Однак путін розповідає про те, що чув про Пригожина, але до пуття не знає, хто це, хоча в Мережі маса їхніх спільних фото. І ось що путін несе з цього приводу:

«М. Келли: Вы говорите о причинах, а я пытаюсь всётаки понять, происходило это или нет. Один из Ваших хороших друзей на самом деле обвиняется в этом – Евгений Пригожин. Вы знаете его?

В. Путин: Я знаю такого человека, но он не числится в моих друзьях. Это просто передёргивание фактов. Есть такой бизнесмен, он занимается то ресторанным бизнесом, то ещё чемто. Понимаете, он не государственный чиновник, мы не имеем к нему никакого отношения.

М. Келли: После того как Вы услышали о том, что его обвиняют, Вы поговорили с ним? Вы подняли трубку телефона, позвонили ему?

В. Путин: Ещё чего не хватало. У меня столько дел и проблем.

М. Келли: Он же Ваш друг, его только что обвинили.

В. Путин: Вы не слышали, что я сказал? Он не мой друг. Я знаю такого человека, но он не числится в списке моих друзей. Разве я неясно сказал? И таких людей у нас очень много. В России вообще 146 миллионов человек, это меньше, чем в США, но всё-таки достаточно много.

М. Келли: Он достаточно известен.

В. Путин: Ну известен, и что? Мало ли в России известных людей? Он не государственный чиновник, он не состоит на государственной службе, это просто частное лицо, бизнесмен.

М. Келли: Некоторые говорят, что его реальная задача – делать вашу грязную работу.

В. Путин: Кто эти люди? И какую грязную работу? Я не занимаюсь никакой грязной работой. Всё, что я делаю, на виду. Это штамп у вас, у вас ктото любит заниматься грязной работой. Вы думаете, что и мы то же самое делаем. Нет, это не так.

М. Келли: Вопервых, Вы знаете, Вы признаёте это, он известный российский бизнесмен. Его обвиняют в ведении этой операции, это тот же человек, которого обвиняют в направлении российских наёмников в Сирию. И они ударили по комплексам, которые принадлежат поддерживаемым американцами единицам.

В. Путин: Вы знаете, у этого человека могут быть самые различные интересы, в том числе, допустим, интересы в сфере топливно-энергетического комплекса в Сирии. Но мы никак не поддерживаем, не мешаем ему и не способствуем ему. Это его личная инициатива, частная.

М. Келли: Вы не знали об этом?

В. Путин: Ну я знаю, что несколько компаний, у нас там пара компаний, которые занимаются, в том числе, может быть, и его, но это ничего не имеет общего с нашей политикой в Сирии. И если он чтото делает, он делает это не по согласованию с нами, а, скорее всего, по согласованию с сирийскими властями или сирийским бизнесом, с которым он там работает. Мы в это не вмешиваемся. Разве ваше правительство вмешивается в каждый шаг представителей вашего бизнеса, тем более достаточно скромного? Это, по сути, средний бизнес. И что, ваш Президент вмешивается в дела каждой американской средней компании, что ли? Это разве не нонсенс?»

Словом, тут особливо коментувати нема чого. Так поводиться спільник у «несознанці». Якщо таке каже президент країни, то або він вижив з розуму, або вся країна поїхала мізками.

(Далі буде)