Насправді Мегін Кейлі вела путіна до відповіді на запитання про причини, що спонукали його робити нові наступальні озброєння, і таки отримала відповідь у кількох варіаціях. За словами путіна, це стало відповіддю на розгортання в США системи ПРО. Тут є певна спекуляція, яка легко вкладається в голові росіян та іншої ватоголової публіки. Суть її зводиться до того, що абревіатура «ПРО» означає «протиракетна оборона». Тобто йдеться про створення комплексу оборонних систем, заточених на захист від нападу противника, який використовує ракетну зброю. Тобто йдеться про оборону.
У зв’язку з цим, практично слово в слово те саме було сказано офіційним кремлем про комплекс оборонних споруд, нині відомих як «Лінія Маннергейма» у Фінляндії. Восени 1939 року совкову пресу було завалено тоннами статей про те, що «Лінія Маннергейма» нависла над Ленінградом і загрожує йому! Тисячі танків совка нікому не загрожують, а бетонні ДОТи і каземати – загрожують! І це не смішно, бо стало виправданням кремля для розв’язаної війни. Бачите, вони ж хотіли «відсунути кордон». Тут – та сама ситуація.
Причому маячня, яку путін несе, ще жахливіша у своїй бездонній тупості хоча б тому, що для знищення людства рф може взагалі нікуди не стріляти своїми ракетами, а просто підірвати боєголовки в місцях їхнього базування. Все! Армагеддон забезпечено.
Але Келлі його таки розкрутила, і путін відповів, що на розробку оборонних систем рф відповіла розробкою наступальних систем. Як-то кажуть: Гаага – розчиняй двері!
Але, крім цього, путін ляпнув те, чого робити не слід було зовсім. Якби він мав хоча б якийсь пристойний рівень IQ, він ніколи не став би прив’язуватися до дати свого рішення про створення нової ударної зброї. Але він зробив це і кілька разів вказав на 2002 рік. Охочі можуть підняти пресу за той час і побачити, що жодних загроз для рф не було в принципі, а розгортання зазначених оборонних систем відбулося набагато пізніше, і, як тепер з’ясовується – недаремно.
Хотів путін чи ні, але він підтвердив те, про що ми писали вже з десяток разів і на що більше ніхто не звертав уваги. Путін підтвердив час і ім’я людини, яка сказала щось, що змусило його ставати в дедалі жорсткішу опозицію до США. А писали ми про те, що саме у 2002 році відбулася бесіда віч-на-віч путіна та президента США Джорджа Буша-молодшого. Путін бреше про питання, що обговорювалися того разу, від початку і до кінця.
Насправді путін намагався протиснутися у «вищу лігу», а як привід намагався продати свій «досвід» боротьби з «тероризмом». Нагадаємо: Штати готувалися до проведення великих військових операцій в Іраку та Афганістані, і в район Затоки вже йшли транспорти з військовою технікою та особовим складом. Ось тоді путін і запропонував свої послуги з продажу друга Саддама для допуску його до вирішення світових питань. Там Бушу було не до церемоній, і він послав путіна туди, куди належить і звідки в нього тепер всесвітньо відомий псевдонім. При цьому Буш йому розповів, що справа не в рф як такій, а в ньому особисто, бо не сьогодні – завтра вилізуть його подвиги з наркотрафіком, відмиванням брудних грошей та геноцидом чеченців. Причому Буш сказав, що Штатам воно не потрібне, бо своїх проблем маса, ось війна на підході, але всього цього настільки багато, що рано чи пізно – вилізе назовні та обляпає всю світову еліту. Наскільки можна вірити джерелам, звідки було отримано таку інформацію, Буш чітко розділив рф і путіна і порадив тихенько досидіти до кінця строку президентства і кудись зникнути, а рф без нього якось підніметься до рівня, коли її можуть взяти в рівноправні партнери.
Ось саме ця особиста образа і запалила тротил у п’ятій точці Володимира Володимировича, а Володимир Вольфович ніс п’яну маячню з Багдада, «тикаючи» Бушу та обіцяючи йому, що тут його армію покришать, немовби натякаючи, що москва Саддаму допоможе.
Словом, дідусь Фройд міг би багато чого тут написати. Ми ставилися до цієї інформації як до умовно достовірної саме до сьогоднішнього дня, доки путін сам не підтвердив і 2002 рік, і Джорджа Буша як того, хто сказав йому неприємні речі. Зауважимо: Штатам тоді вже точно було не до ПРО, бо вони явно вплутувалися у велику бійку, що ризикувала стати довгобудом. Тож путін засипався як у загальній своїй теорії у плані реакції на оборонну систему США, так і в деталях, що не менш важливо.
Але це лише квіточки. Далі виявилося ще цікавіше.
(Далі буде)