Два тексти (Частина 1)

Уперше опубліковано: 06.01.2019

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні поставлено останню крапку в сюжеті, який можна визначити як суміш детективу і трилера, – Україна отримала свій Томос, формальне і канонічно бездоганне підтвердження свого незалежного та окремого від москви існування. Достатньо згадати про те, що останній акт цієї п’єси почався з розпадом совка і з фактичним відходом частини православної церкви від московського протекторату, що призвело її до напівлегального стану, а предстоятеля церкви Філарета – до анафеми. Всі ці роки йшла гра, яка повинна була привести до одного з двох результатів: або повстала частина церкви повернеться з покаянням до свого господаря, або зможе домогтися того, за що боролися українці понад три сторіччя – відновлення своєї митрополії, яка до поглинання була Київською.

Але фінал усієї п’єси було зіграно у 2018 році, а 2019 рік став роком остаточної формалізації перемоги України над москвою на духовному фронті. Противник до останнього моменту не вірив, що це може статися. Російська преса просто кишіла заголовками про те, що рішення про автокефалію української церкви відкладається. Причому після кожного кроку Константинополя в напрямі української автокефалії лише трохи змінювався сенс риторики російської пропаганди. Там писали, що рішення відкладається, після його прийняття – писали, що відкладається Собор, який має ухвалити рішення. Коли і цю стадію було пройдено, писали, що на невизначений час відкладається затвердження статуту української церкви й тексту Томосу, і врешті-решт, на фінальному відрізку заголовки кричали: «Вручення Томосу відкладається на невизначений час, бо цю дату не названо». І залежно від того, наскільки упоротим був ЗМІ, «експерти» додавали, що крок відкладено на невизначений час, і наводили приклади того, що такий стан може тривати роками та десятиліттями.

Але ось уже перед останнім кроком – підписанням і врученням Томосу – завідувач московської церкви Кирил, у миру – Гундяев, звернувся з цілою купою листів до різних організацій з протестом на дії Вселенського патріархату. Відомо, що перший лист Гундяєв відправив до всесвітньої організації захисту рідкісних тварин. Там він виклав свої міркування про те, яку загрозу несе рішення Константинополя для рідкісної та суто споконвічної московської церкви. Потім лист було направлено у всесвітнє товариство захисту природи та до всіх партій «зелених», де було описано загрозу російському «валєжніку».

Як повідомляють інсайдери з надр московської церкви, лист пішов навіть у товариство захисту іншої природи та до партії «блакитних». У цьому листі було докладно описано, що майбутнє рішення порушить права співробітників російських церков саме в цьому плані. Зрозуміло, що чолобитна пішла і в ЮНЕСКО, бо звідти вийшли США і там уже можна розвернутися як слід. Там Гундяєв назвав себе всесвітньою спадщиною та описав, як український Томос негативно впливає персонально на нього. Відомо, що в цьому листі він кілька разів ужив слова «Новичок» і «полоній» стосовно себе. Листи було розіслано в організації підтримки пінгвінів, тушканчиків і тапірів. Кажуть, що було заготовлено чотири листи до всесвітніх боксерських організацій, але потім їх не стали надсилати з цілком зрозумілих причин.

Врешті-решт, Гундяєв написав листа особисто Вселенському Патріарху Варфоломію, де в перших рядках змістової частини навів знамениті слова: «Постой, паровоз, не стучите, колеса. Кондуктор, нажми на тормоза!». Словом, відчай вийшов грандіозним і всеосяжним, але жодна зі згаданих вище організацій не направила Гундяєву відповіді. Щоправда, була одна посилка від товариства любителів пінгвінів. Як стверджують, там виявилося два пінгвінячі яйця.

Що стосується Вселенського патріархату, то ходять чутки про те, що президент узяв до Стамбула міністра оборони України Степана Полторака не тільки тому, що йому є що уточнювати з турецькими колегами щодо військово-технічного співробітництва, а й з іншої причини. Коли було отримано та прочитано листа від Гундяєва, Патріарх Варфоломій зв’язався з президентом Порошенком телефоном і просто запитав, чи є у складі ЗСУ козаки, подібні до запорозьких? На що президент відповів, що практично всі ЗСУ складаються зі спадкоємців тих козаків. Після цього Патріарх і попросив узяти з собою міністра оборони.

Загалом про текст Томосу вже відомо все, і навіть те, що в останніх рядках там вказано предстоятеля Православної церкви України Епіфанія та президента Порошенка, а це означає, що вже зараз їх вписано в історію України. Але мало кому відомо, що два дні заходу було зумовлено тим, що Полторак взяв із собою найзапекліших армійських писарів, які там, у Стамбулі, накидали текст листа у відповідь Гундяєву в стилі того, як їхні предки писали лист турецькому султану. Гадаю, цей текст одного разу з’явиться в Мережі.

(Далі буде)