Зрозуміло, що у противника палають п’яті точки вже лише від самого факту вручення Томосу, адже загалом його мають 15 православних церков. Але наш Томос вручено, що називається, у прямому ефірі, і цю подію висвітлювали навіть у країнах, де профільною релігією є католицьке християнство. Словом, резонанс у події – величезний, і всі оцінюють його як остаточний відхід України від російського протекторату.
Але справа не лише в самому факті набуття українською православною церкви автокефалії, а й у тому, як це сталося і що з цього випливає. Тут важливо розуміти, що цього разу канонічні процедури було виконано не просто чисто, а стерильно. Процес контролював і модерував сам Вселенський Патріарх Варфоломій, між іншим – доктор богослов’я з канонічного права. Просто для довідки: тим, хто намагається його викрити в якихось порушеннях, слід знати, що у нього в активі, крім вищої духовної освіти і наукового ступеня, наявне вільне володіння англійською, німецькою, французькою, італійською, грецькою, турецькою мовами і латиною.
Ті, хто щось там таке намагаються про нього розповісти, нехай спочатку подумають про те, чи мають вони хоч щось із цього списку, а потім нехай міркують. Тим більше просто весело спостерігати за потугами фахівців, які, окрім школи КДБ і партійної школи КПРС, взагалі не мають жодної освіти. Той же товариш Гундяєв має лише одну освіту в Ленінградській духовній семінарії п’ятого головного управління КДБ СРСР. До речі, Гундяєв ріс у тих самих пітерських підворіттях, що й путін, хоча кого це тепер дивує?
Якщо в когось є сумніви з приводу конторського походження духовного сану Гундяєва, той може звернутися до його біографії та помітити важливу її деталь, яка прямо вказує на луб’янські зв’язки. Справа в тому, що у совку фактично існував інститут виїзних віз. Просто так виїхати за кордон було неможливо. Вас туди могли випустити на ПМП, якщо ви мали на те підставу, та у відрядження. Туристичних поїздок за кордон практично не було, і про них не варто навіть згадувати, хоча й туристи були ті ще.
Але виїхати за кордон у відрядження міг лише надійний товариш, який або має офіцерську книжку, в якій записано «КДБ СРСР», або в тому ж КДБ на ім’я товариша заведено картку агентурного обліку із псевдонімом та ім’ям того оперативного співробітника, який завербував товариша. Тільки такі товариші могли виїхати за кордон. Жодних випадковостей бути не могло в принципі. Якщо ж товариш виїжджав не раз і не два, то сумнівів тим більше бути не може. Так от, у 70–80-і роки Гундяєв шастав за кордон з регулярністю кур’єрського поїзда. Причому їздив не в Болгарію чи НДР, а в самий розсадник капіталізму – до країн НАТО, і що ще гірше – на Близький Схід, де було протистояння з Ізраїлем.
Звідси випливає другий аспект тієї кількості отрути та жовчі, яка зараз фонтанує в московії на кшталт гейзера. Справа в тому, що вчора під час підписання і сьогодні – під час вручення всі могли побачити Томос для Православної церкви України. А ось такого документа для московської церкви ніхто побачити не може, бо його немає і ніколи не було. Точніше, не було канонічного акта, який і є підставою для створення окремої православної церкви. В московії самі себе проголосили автокефалією і самі собі вигадали правила внутрішнього розпорядку, а тому московська церква є самопроголошеною і не має легітимності в тому сенсі, в якому відсьогодні її має Україна.
Однак якби це було просто так, то це ще не було б катастрофою. Насправді московська церква має власний, ні на що інше не схожий томос. Точніше, це кілька документів, які стали основою для створення московської патріархії і, що найголовніше – регламентували її кадровий склад, розпорядок та внутрішню структуру.
На лихо гундяєвській церкві, ці документи опинилися у вільному доступі, і кожен охочий може витратити трохи часу для того, щоб зібрати їх докупи і прочитати те, чим є нинішня московська церква. Що характерно, частину документів було завізовано товаришем Сталіним, який особисто благословив запуск у розхід величезної кількості священників, а вже документи, які регламентують діяльність церкви, підписували відповідальні співробітники НКВС-КДБ, за якими й було закріплено церкву. Перед розвалом совка церковними питаннями займалося те саме п’яте головне управління, у штаті якого і перебував штурмбанфюрер Путін.
Звідси – нищівне зіставлення: наш Томос, написаний з дотриманням усіх канонічних норм і правил, що має правильну форму та зміст, та їхній стос аркушів формату А4, списаних і завізованих співробітниками КДБ. Саме тому наш Томос для них – смерть, і тому вони так не можуть з цим змиритися. Сам цей факт показує, що московська «церква» не має стосунку ні до православ’я, ні до християнства, ні до релігії. Вона є придатком спецслужби і займається ідеологічним впливом на маси. Більше там нічого нема, та й не було ніколи, і всі їхні «святі», «мощі» та інше – операція прикриття справжньої діяльності Контори. І ось вони хотіли, щоб їхня контора продовжувала в нас працювати під цим ганебним прикриттям. Сьогодні це остаточно пішло в минуле. Але не тільки це.
(Далі буде)