Уперше опубліковано: 25.12.2018
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні масово згадують про те, хто, як і чому розвалив совок, і при цьому висуваються найнеймовірніші версії. Наприклад, модним став варіант розвалу, зрежисований Єльциним. Начебто Борис Миколайович хотів висмикнути з-під Горбачова владу і потім посісти його місце. Словом, вирішили демонізувати покійника до краю, щоб не називати речі своїми іменами. Це тим простіше, що пішов він із влади під свист і улюлюкання, а тому на нього можна вішати що завгодно, і якщо так піде далі, то виявиться, що й Кеннеді теж Єльцин застрелив. Проте таке твердження не тільки хибне, а й категорично шкідливе з багатьох причин.
ПЕРЕДІСТОРІЯ
Отже, хто ж зарив тушу совка, який агонізував? Насправді запитання треба було ставити не так, а прямо: як совок зміг протягнути так довго? Якщо запитання розглядати з цієї точки зору, то все стане на місце легко і без помпи. Насправді совок був приречений від моменту скасування НЕПу і переходу до колективізації та індустріалізації з жорсткою плановою системою економіки. Класики комунізму стверджували, що капіталізм як суспільно-політична формація дійшов до межі свого розвитку, а далі піде стадія його загнивання, або стагнації, після чого відбудеться його колапс із неминучим перерозподілом наявної власності та капіталів. Початкова стадія нової формації отримала назву «соціалізм», і зумовлений він був саме вирішенням завдань перехідного характеру, тобто перерозподілу ресурсів і перезапуску економіки. Коли почнеться стійке зростання економіки вже за новими правилами, поступово формуватиметься вигляд вищої суспільно-політичної формації під назвою «комунізм».
Що характерно, Карл Маркс, чиї праці стали основою комуністичного руху, вважав процес зміни формацій суто природним, і чим більше розвиненим є капіталізм, тим більше сконцентрованим є пролетаріат, і на тлі зростання соціальної нерівності неминуче станеться соціальний вибух, який і внесе рівновагу в систему.
У його теоріях не було рецептів штучного стимулювання революції, бо вона (на його думку) є як інструментом для зміни формації, так і показником того, що капіталізм дійшов до фінішної межі, а пролетаріат досяг потрібного рівня самосвідомості та концентрації в єдину політичну силу.
За цією теорією виходило, що якщо Маркс правий, то передбачені ним революції мали статися насамперед у Німеччині та Великій Британії. Як показали подальші події, Маркс помилявся і з приводу скінченності розвитку капіталізму, і щодо неминучості пролетарської революції внаслідок природних процесів.
Ленін та його послідовники вже переконалися, що отримати колапс капіталістичної формації не вдається, і тоді в теорію було внесено ще один важливий елемент – хаос. Ситуація в окремій країні має перейти в період хаосу або фактичного безвладдя, і тоді можна захоплювати владу, і далі – за текстом Маркса, забирати й ділити майно.
Але тато Карло не дарма мав таку волохату голову та буйну шевелюру. Він досить чітко описав революційну ситуацію, і окрім усього іншого, це означало, що сам пролетаріат уже готовий взяти владу і не просто зробити переділ ресурсів, а й створити економіку більш ефективну, ніж капіталістична. Це надзвичайно важливий і навіть філософський момент. Якщо нова формація виявляється ефективнішою – це прогрес, якщо ефективність падає – це регрес і вирок для всієї теорії, яка виявилася хибною.
Ще за свого життя Ленін зрозумів цю хибність. Якщо перші два-три роки не дали підстав зробити такий висновок, бо йшла боротьба з різними ворогами, то далі стало зрозуміло, що ні про жодну ефективність не може бути й мови. Причому виходу з цієї ситуації в рамках теорії Маркса не передбачалося, і Леніну стало зрозуміло, що загалом вони зайшли у глухий кут, із якого треба терміново шукати вихід, бо з неефективною економікою країна довго не проживе і її просто поглинуть успішніші сусіди.
НЕП якраз і став кроком відчаю і водночас виходом із глухого кута. Грубо кажучи, економіку довелося частково повернути на колишні рейки, бо лише в цьому режимі можна було уникнути краху.
Між іншим, щось подібне, але зі своїми особливостями, зробив Китай. Щойно його керівництво відмовилося від ортодоксального комунізму, економіка ожила і рушила вгору. Як це не дивно, але Гітлер теж будував соціалізм і теж залишив в економіці істотні елементи капіталізму. Зокрема, він зберіг право власності на засоби виробництва. Тільки в такому режимі економіка може працювати більш-менш ефективно. Але тут ще є складова, яка була в Німеччині та Китаї і була відсутня в совку.
(Далі буде)