І тут усе стає на свої місця. Журналісти там такі, що без лапок їх так називати просто не можна. Однієї одіозної «мосійчучки» достатньо для того, щоб стало зрозуміло, що воно таке. Ну а з іншого боку — єрмачатина. Стендапери легко винесли мозок власному населенню, але коли зайшлося про протистояння з ворогом, то виявилося, що повне невігластво і бездарність шоуменів нездатна сформувати інформаційний фронт просто абсолютно. Дивлячись на цей бездарний цирк, перша думка, яка просто висить над усім цим: «сірники дітям не іграшка».
Звідси випливає, що треба або скасовувати цей ганебний триколісний цирк, оскільки він ні на що не здатний, або запрошувати на стик роботи влади та преси досвідчених і адекватних професіоналів. У самій же владі наприкінці четвертого року війни просто зобов’язані з’явитися не Єрмаки, а професіонали, хоча б кілька людей, які координуватимуть протистояння, а не генеруватимуть хвалебні оди «янелоху» чи комусь ще.
Щойно та сама СБУ перестане писати про те, що ворог запустив деструктивну інформацію, а її рознесуть ще на підході розумно і бажано з гумором, це означатиме, що система почала працювати. Якщо цього немає, то в такому разі той інструмент, який має форму марафону, має бути ліквідований просто тому, що від нього немає ніякої користі, він жере величезні гроші, і плюс до того Україна має репутаційні втрати через обмеження свободи слова.
Усе викладене вище не може бути рецептом, а просто вказує на те, що важкий інформаційний інструмент опинився в руках тих, хто навіть приблизно не розуміє, що з ним робити. У такому разі від нього більше шкоди, ніж користі, і ця шкода вже більш ніж очевидна. Звісно, було б добре притягнути до відповідальності тих осіб, які вигадали це ганебне шоу за те, що вони розтратили, за відкритими даними, понад 3 мільярди гривень взагалі ні на що, отримавши навіть не нульовий, а від’ємний результат, — але це мрії, які навряд чи колись здійсняться.
Тобто, в даному випадку слід визнати повну марність цієї структури і хоча б заощадити гроші, спрямувавши їх на закупівлю дронів, ракет або чогось куди більш необхідного для фронту. І ті ж самі ЗМІ, які входили до касти обраних, робитимуть рівно ту саму халтуру, що робили до цього. Але заради справедливості слід зазначити, що в інформаційному протистоянні з противником преса Ізраїлю теж показує себе не найкращим чином. І це при тому, що там їм ніхто не викручував руки, а єврейська журналістика має давнє і міцне коріння.
Проте слід визнати, що ізраїльські ЗМІ просто «всуху» програють своїм опонентам з арабської преси. Особисто мені довелося читати і чути від ізраїльтян просто кілотонни прокльонів на адресу «Аль-Джазіри» та інших ЗМІ, які прямо чи опосередковано фінансує Катар. Тут немає потреби занурюватися в деталі питання, оскільки у них — своя атмосфера, але просто згадаємо про те, як світом котилася хвиля «Фрі Палестайн», а в цьому русі брали участь не лише палестинці-втікачі або мусульмани, а й величезна кількість людей, яким правильно поставлені сюжети катарських ЗМІ винесли мозок з такою силою, що у них аж вуха поплескали.
Особливо вражають активістки-жінки а-ля Грета Тумблер, які рвуть на собі стрінги, качаються в пилюці і щось там репетують про Палестину. Якби вони опинилися інкогніто в лігві ХАМАС, до них би дуже швидко дійшов простий принцип: «За що боролася, на те й напоролася». Але все це — дуже професійна робота пропаганди. І якщо добре покопатися в надрах тієї ж «Аль-Джазіри», то там гарантовано знайдуться штатні фахівці або позаштатні, але добре оплачувані консультанти, фахівці з інформаційних воєн.
У результаті — повний і безумовний провал ізраїльських ЗМІ, оскільки і там немає повного розуміння того, що вони беруть участь у війні, а вона має свої правила, послідовності та інше. Якщо ви вже в неї вплуталися — вчіться або будете битими. А в результаті інформаційний тиск противника призводить до того, що можлива реакція світової спільноти на ті чи інші дії реально зв’язує руки ЦАХАЛ. Загалом, знайти правильні відповіді на ці складні питання можна, тільки для того, щоб їх отримати, потрібно спочатку правильно сформулювати і поставити запитання. А у нас навіть до цього справа не дійшла жодного разу. Якось так.
На мій погляд у Порошенка просто не було знайомих спеціалістів з інформаційної війни, а опрився він виключно на тих людей, кого знав. Плюсом до цього була коаліція з так званим Народним фронтом. Сеня кролік, авакян, де ви зараз? Тому не маючи спеціалістів та маючи брак часу, з”явився Мінстець, Аваков, Сєня-кролік та інша коаліційна сволота. Не маючи досвіду, не маючи часу, прийшлося Порошенку приймати багато важливих рішень, деякі з них були помилкові, такі як саакашвілі та цілий ряд інших персонажів. Підбирати кадри у режимі цугцвангу дуже небезпечно, що власне і привело до вибору саунного пісюаніста, а не державника. Враховуючи те, що у нас нарід назвичайно специфічний, особливо зі Сходу країни, то крайня розумова обмеженість виборців призвела до голосування за шашлички, все буде добре та іншої херні. Голосуни з Маріуполя зараз у канавах ледь прикопані перевертаються, а за членограя там проголосувало 90% виборців. У майбутній виборчій кампанії треба обов”язково використовувати методи Черчіля.
закликати зелений кагал скасувати марахвон все одно, що закликати оманську шмарклю не красти. Коли знайдеться Герой України, який всадить, принаймні, зермакаку у крісло гепи, от тоді вони стануть дослухатися до аргументів суспільства.
яка може бути інформаційна війна з зайдами зі сходу коли для журнашлюх досі головним ворогом є Порох?
от вони й відробляють на 146% замовлення ОПи янелоха – нічого особистого, просто бізнес.
нещодавно навіть притулене чмо почало лайном кидатися на Чекалкина – відчувають курви діти що доведеться таки відповісти за свої діяння.
немає в нас інформаційної війни з ворогом – усі (майже усі) ЗМІ виконують 20ти долярові замовлення аби хоч трохи втримати від’ємний рейтинг боневтіка від повного провалу під дно.
Дякую автору за гарну ємоційну статтю.
Але я непобачив в ній рішення, крім звичного комуністичного “до основанья, а затем”. Вибачте, про що може міркувати людина, яка ніколи не дивилася той клятий марафон? Але інколи той марафон дає більше інформації про якусь подію, ніж цілий сонм можливо незалежних блогерів. Це я зустрічав неодноразово. Так, марафон висвітлює події зранку свіжи, а потім кожні пів години йде повтор. І так до тієї миті, покі не станеться щось незвичайне.
Дуже негативно ставлюся до деякіх статей і на цьому ресурсі, оскількі автори видають бажане за дійсне. Чому? Бо після якоїсь дуже бадьрої статті виявляється, що ефект від події був зовсім інший. Кращий або гірший, але інший.
Не дуже довіряю статтям на економічні теми, бо розумію, що ніякіх руйнівних наслідків для московитів подія не несе за визначенням. Бо огромна теріторія ворога робить недосяжними дуже важливі активи ворога, до якіх не долетить навет ракета з дальністю 3000 км, а дрон якщо долетить, то не зможе створити великіх проблем ворогу.
Деякі оптимістичні статті створюють невірне очикування.
Я постіно читаю ваш ресурс вже давно, для емоціонального відпочинку.
Я бажаю ресурсу успіхів, але і критичного ставлення до власної інформації.
> огромна теріторія ворога робить недосяжними дуже важливі активи ворога, до якіх не долетить навет ракета з дальністю 3000 км, а дрон якщо долетить, то не зможе створити великіх проблем ворогу.
Навіщо зациклюватися на одній модальності впливу? FPV’шки же до стратегів долетіли, бо летіли не з України? І тонелю й мостам на БАМі (чи там Транссибі) вава робилася не шляхом долітання з України. І в танкер у Червоному морі не з України безпосередньо дойшло, як і в усякі там Спарти біля Іспанії.
Дуже важливо розуміти, що освіта перша на прицілі в інформаційній війні. Як приклад “галімова історія”. Начисто відсутні хоч якісь начала логіки та вивернуте розуміння політики.
Маємо чіткий висновок – портнових в освіті стільки, що не напасешся байкерів.