Тепер дедалі більше стає зрозуміло, що шикувати в султанових шатах не вдасться. Мало того, поїздки за кордон стають усе небезпечнішими. Величезна кількість грошей уже не робить його винятком із усіх правил, а стає основною проблемою. Вже є розуміння того, що його безпека прямо залежить від статусу президента ядерної держави. Щойно він стане вільним стрільцем, то опиниться в цугундері однієї з багатьох країн, які посилено цікавляться розміром його шиї, щоб правильно дібрати потрібний такелаж.
Через свою тупість вважаючи, що за дуже великі гроші можна купити все, що неможливо купити просто за великі гроші, путін випустив імовірність того, що його гроші можуть конфіскувати як злодійські. Просто зараз іде пілотний проєкт зі спецконфіскації награбованих грошей Януковича. Західні партнери дуже уважно стежать за цим процесом і фіксують усі складнощі та особливості заходів, що виникають при конфіскації мільярдних сум. Як відомо, півтора мільярда доларів уже конфісковано, а на черзі – наступна партія на три мільярди доларів. Принаймні, саме таку суму майбутньої конфіскації оголосив генпрокурор Луценко. Тут важливо спостерігати, які саме механізми буде задіювати захист як усередині України, так і поза нею, в міжнародних судах. До речі, те саме відбувається і в позові з «Газпромом». Поки бійку ще не закінчено, моніторяться всі ходи монополії, а коли всі варіанти буде вичерпано, «Газпром» потоне від позовів своїх клієнтів.
Але не лише Україна стала пілотним проєктом із конфіскації мільярдів, награбованих ексчиновниками. Франція відпрацьовує свій варіант із арештом російського мільярдера Керімова, його грошей та нерухомості. Під ніж уже пішов його швейцарський друг, через якого і на якого оформлювалися об’єкти нерухомості на сотні мільйонів євро. І Україна, і Франція показують вправу, яку можна назвати пробою пера, бо рано чи пізно низка країн почне безумовну конфіскацію близько двох трильйонів доларів, які вивіз дідусь вова і його найближчі кореші. До речі, багато хто з них уже обмежений у рухах, бо потрапив до санкційних списків США. Вже всім зрозуміло, що йде жорсткий моніторинг чорних коштів і всіх, хто до них торкається.
Але повернімося до двох стільців. Спочатку путін вважав свою країну квазізахідною. У тому плані, що з великими застереженнями, але рф все ж таки була більше Європою, ніж Азією. Але згодом концепція змінилася і начебто вирішилося, що рф рухається на Схід, в Азію. Але Азія – це Китай, а там іде боротьба з тим, на чому стоїть рф, – із корупцією. Навіть усередині рф важко пояснити, чому, рухаючись у бік Китаю, в рф не заарештовують корупціонерів і хоча б не дають їм максимальних строків. Той же Сердюков та його брава команда відбулися легким переляком. У зв’язку з цим було вирішено, що рф стане першою країною нового регіону – Азіопи.
Але в такому положенні криється фундаментальна вада, про яку ми згадали на початку статті. Багато хто хибно вважає, що населення рф є покірним, безініціативним, тупим і неуважним. Це не так. Свідчення цього – основна риса росіян, яка перекриває вказані вище характеристики.
Росіяни вкрай заздрісні, а заздрість живить собою спостережливість і накопичує злість. Росіяни заздрять ситій Європі, потворно багатій Європі, осяйній Японії та всім іншим. Навіть нам вони заздрять тому, що ми можемо зібратися й винести владу, а вони цього не зможуть зробити ніколи. Вони це знають напевне, а тому заздрять. А заздрість завжди породжує певну дію, хай і в потенційній, відкладеній формі. Тобто населення точно знає, кому заздрить усередині країни, і справедливо вважає, що там є чим поживитись. Будь-який струс, який публіка розцінить як команду «можна», витягне назовні справжню скрєпу.
(Далі буде)