Два стільці (Частина 1)

Уперше опубліковано: 17.01.2018

Авторка перекладу: Світлана

У далекі довоєнні часи найпоширенішою і довгограючою платівкою критики України з боку росіян було сидіння однією п’ятою точкою на двох стільцях одночасно. Це пізніше з’явилася тема «Крадуть газ», але з самого початку і до війни тема двох стільців була основною. Росіяни писали, мовляв, ви там визначтеся, куди ви. При цьому, звісно, малося на увазі, що ми нікуди не подінемось і знову кинемося в їхні обійми, бо без газу замерзнемо, ніхто нашу продукцію не купить, крім москви, і таке інше. Цікаво, що коли ми нарешті визначилися зі стільцями і стусаном відправили в сад набридлу табуретку з балалайкою, матрьошкою й тарілкою кислих щів, там стали в позу. Вони досі щиро не можуть зрозуміти, як ми послали за знайомою адресою і балалайку, і матрьошку, і їхніх щасливих господарів.

Слава богу, ми позбулися конституційного вірусу у вигляді «позаблокового статусу» і, врешті-решт, – скрипучої, смердючої та заляпаної кров’ю табуретки, на якій ножем вирізано спочатку дві літери «рф», а через рисочку – три всім відомі літери, без яких на московії не може бути ніякого життя.

Це могло бути закінченням однієї з найтриваліших реприз у жанрі еквілібристики – сидіння на двох стільцях, але якщо уважно придивитися до двоголового бройлера, то відразу виникає підозра про те, що там не лише дві голови, а й два стільці. Просто треба знати, куди дивитися і що шукати.

А особливих пошуків влаштовувати не потрібно, бо все лежить на поверхні, просто воно настільки повсякденне та очевидне, що вже майже непомітне. Йдеться про те, що населення рф може терпіти будь-яке знущання з себе і покірно дивитиметься на те, як його грабують і ґвалтують власні правителі.

Справді, з часів заснування москви і становлення її як певного центру навколишніх земель і дотепер, там процвітали деспоти різних кольорів та відтінків, з будь-якими найвигадливішими смаками та з різними за довжиною списками жертв. Що характерно, найвідбитіші правителі, які стали чемпіонами за кількістю закатованого населення чи якістю його винищення, ставали легендами і навіть іконами, якими нинішнє покоління пишається, бажаючи саме такого формату правління.

М’ясник і явно психічно неповноцінний Іван 4 (Грозний) відкриває перелік «великих» у росіян. Потім – Петро І, якого зараз, безумовно, піддали б примусовому психіатричному лікуванню. А далі – Ленін і Сталін, про яких немає потреби писати докладно, бо всі й так знають, що це за сукофрукти були. Причому вождь і учитель, друг бджолярів Сталін, став чемпіоном в обох основних номінаціях – «Кількість трупів» та «Художнє виконання масових вбивств». Саме цього суб’єкта нинішні росіяни вважають зразково-показовим правителем.

Саме тут і знаходиться те місце, на яке слід дивитися уважно. Путін змушений сидіти п’ятою точкою на двох стільцях тому, що на одному стільці – його влада, а на іншому – його гроші. Причому перший стілець стоїть на Заході, а другий – у рф. Він начебто готовий правити по-сталінськи, звичними концтаборами і регулярними розстрілами, а з іншого боку – боїться. Сталін усе це робив, не маючи рахунків ні в Німеччині, ні в Штатах, не накупив собі островів і замків і не думав піти на дембель у теплі країни.

Володимир володимирович явно уявляв собі інший кінець кар’єри. В принципі, він не настільки тупий, щоб не розуміти, що заганяє шкапу на ім’я «федерація» до смерті. Початковий план приблизно відповідав старій армійській приказці: «Спочатку куримо твої сигарети, а потім – кожен свої». Тобто прихопити собі в кишені так, щоб вистачило смітити баблом із небаченим розмахом самому, дітям, онукам і правнукам. А владу і загнану шкапу передбачалося подарувати комусь типу Дімона. Все мало почати сипатися вже при ньому. А путін, дивлячись на все це, мружачись від сонця, відбитого кораловим білим піском власного острова, і цокаючи язиком, примовляв би: «Ну, треба ж, залишив країну квітучою, а ці телепні – все занапастили». Так і місце в історії було б забезпечено, і крайнього було б знайдено – краса! Але не склалося.

(Далі буде)