Усім відомо, що 6 серпня 1945 року американці вперше застосували ядерну зброю, скинувши першу атомну бомбу на Хіросіму. Причому просто випадково вона прилетіла не по Токіо. Імператорові відразу доповіли про наслідки бомбардування, і після того як кілька незалежних джерел підтвердили характер руйнувань і що це була зовсім нова зброя, по військах пройшла команда «Стояти, не провокувати», хоча упороті військові наполягали на бійці. Але військові операції було призупинено.
І ось під цей шум 8 серпня почався той самий наступ, а 9 серпня прилетіло на Нагасакі, і всім стало зрозуміло, що цю війну виграти неможливо. Саме в таких умовах червона армія громила непорушну Квантунську армію. І якщо Суворов це виставляє як зразкову операцію, то в такому разі виникає запитання про те, навіщо він це робить. Адже він точно знав про всі ці обставини.
Плюс до того, він не міг не знати, як виглядала вірність союзницькому обов’язку у виконанні товариша Сталіна. На Ялтинській конференції він чітко описав, що хоче отримати від війни з Японією. Штати, зрештою, хоч і окупували Японію, але не віджимали її території. А ось у Сталіна були власні уявлення про те, що він має отримати за виконання обов’язку:
Сравнительная таблица
| Что требовал Сталин на Ялте (1945) | Что реально получил СССР после войны |
|---|---|
| Возврат Южного Сахалина (утраченного в 1905 г. после Русско-японской войны) | Южный Сахалин был возвращён СССР в августе 1945 г. |
| Передача Курильских островов | СССР получил все Курильские острова (по итогам капитуляции Японии) |
| Восстановление прав на аренду Порт-Артура и Южно-Маньчжурской железной дороги | СССР получил эти права, но вскоре передал их Китаю после образования КНР |
| Международное признание интересов СССР в Маньчжурии | СССР временно контролировал Маньчжурию, затем уступил влияние Китаю |
| Возможная зона оккупации в самой Японии (по аналогии с Германией) | СССР не получил зоны оккупации в Японии — страна оказалась под единоличной оккупацией США |
| Совместное влияние на Корею | Корея была разделена: северная часть под контролем СССР, южная — под контролем США |
За ідеєю, все могло виглядати приблизно так:
Зверніть увагу на прапори коаліції. Китай було представлено урядом Чан Кайші, і той Китай зараз розташовано на Тайвані. Комуністичні сили взагалі не бралися до уваги. Але це – інша історія. Тут важливе те, що совок виступав у ролі хижака, який хоче поживитися на цій війні, і не більше. Втім, так було завжди, і тому теза про союзницький обов’язок прокисає із самого початку.
Тут ще раз слід підкреслити важливу річ. Суворов не міг не знати всіх цих деталей, але він змістив фокус уваги на окремі, вирвані з контексту моменти і, навпаки, навмисно промовчав про інші, які не вписувалися в його теорію. В результаті постало запитання: чия брехня виявилася більш майстерною і тому більш токсичною – совковою чи його? Ну, а після того як розвідник, зобов’язаний миттєво прораховувати психотип співрозмовника, влаштував серію одкровень у передачі пацієнта з абсолютно і наскрізь підмоченою репутацією, все стало на місце, і тема закрилася.
А висновок із цього лише один. Дякую йому за те, що він показав саму можливість дати цим подіям іншу оцінку, і на цьому все. Далі – своїми мізками і до власних висновків. Саме це ми пропонуємо колегам як метод оцінки минулих чи поточних подій.
Шановний anti-colorados, я так і не зрозумів про що ви намагаєтеся сперечатися із Суворовим? Зверніть увагу, що він не брав вашу царину – право, він брав те, в чому мав професійну підготовку і досвід служби. Ви ж ніколи не командували танковим взводом або ротою? Не треба витрачати час на те, чого професійно не розумієте.
Про висування складів і штабів ближче до фронту в 1941 та в 1945 році вам щось не зрозуміло? Але так роблять усі армії світу до ціх пір. Але він зробив правильний висновок, а ви не змогли. В чому ваша помилка? СРСР не зберався чекати на перший удар німців. В одній зі своїх книг він наводить приклад із захопленням німцями Бресту: штаби корпуса, дівізій і полків були розстріляни звичайною польовою артилерією. У разі вигаданого після публікації книг Суворова саме совкі висунули ідею парірування першого удару. Але вийшло не дуже, бо цей приклид з Брестом доводить, що удар противника не очикувався. Різун наводить приклад і “оборони” в Літві, коли фронт оборони дівізії був 106 кілометрів (за вимогами Бойового статуту фронт оборони дівізії 10 км). На війні з японцями в 1945 році був мій батько, його дівізія йшла з монголії в Кітай через Гобі і Хінган. Потім я служив в Східному аймаку МНР. Батько розповідав про бої із засідками (не з повноцінними частинами і з’єднанями противника). Я знав про облаштування складів ПММ біля границі з Кітаєм (на початку 80-х відносини СРСР з Кітаєм були напружені).
Те, що СРСР не отримав бажаного з окупацією Японії знав ще тоді.
Ви не зрозуміли головної ідеї книг Суворова – визвати на дискусію радянськіх військових істориків, щоб вони надали відповідні архивні документи. Але усі ці Гарєєви та інши тількі сичали на нього, але архіви чомусь не відкрили. В 90-х роках, після розвалу совка, кілька років багато матеріалів були у відкритому доступі. На мій погляд, найцінійшими були Збірники оперативних документів РСЧА і НКВС, там було усе те, що хотів відкрити Суворов. Особисто я цікавився матерілами першої половини 1941 року. А ще рекомендую матеріли “Совещания высшего командного состава РСЧА в грудны 1940 року” і матеріли Січневих штабних ігор 1941 року. Там достаньо прочитати перелік виступів учасників сборів (назви) і завдання на першу і другу штабну гру. І стане зрозумілим до чого готувався СРСР. Якщо буде щось незрозумілим – зверніться до Готельєра.
Якось у вас всі речення і думки щодо «Суворов» маніпулятивними виходять у висловлюваннях про війну з Японією, учасників антигітлерівської каоліції???
США, прийняли вірне рішення, або живим штурмом острови Японії захоплювати і втрати понести КОЛОСАЛЬНІ, або застосувати спочатку нову зброю!!
Досвід війни США проти Японії, у період 1943-45 роках та втрати США, дав їм право на таке рішення після аналізу висновків!!! Це ж не ціна ЛЮДЕЙ для совдепії сраліна, де за «ціною не постоїм»!! А тако ж, 60 млн громадян в концТаборах ГУЛАГУ і КардЛАГу, з млн полонених з Фінляндії та Німеччини!!!
Але, то таке!! У хуйіла, така ж ціно щодо орків, з 2014 року в Україні, не берегу до уваги його війни в інших сусідніх державах, після розпаду срср!
Давайте розбиратися спочатку з танками Т-34. Суворов співає їм осану і що ? Революційним у цих танках було лише розміщення бронелистів башти та частково корпусу. Двигун був суцільне гівно. До речі поразка під Дубно стала можливою не через відсутність палива, а через відсутність мастила для двигунів, яке(мастило) двигун жер , як алкаш горілку. Двигун був недолизаний. Перейдемо до КВ. Цей танк мав дуже погану трансмісію, через що описано багато випадків, коли трансмісія виходила з ладу, а танк завдяки надмірному бронюванню вів бій, як ДОТ. Врешті кінець б/к приводив до поразки. Німецьке танкобудування було набагато креативнішим, воно створило цілу лінійку Тигрів та Пантер, на які відповіддю був Т-34-86 та ІС-1. Загалом можу погодитися з тим, що Суворов викликав на відкриту дискусію військових істориків, але ті не маючи вказівок ГлавПУРа просто обісралися. В оцінках Суворова багато помилок, стосовно заготівлі кожухів для зими, вже тоді були синтетичні замінники для одягу. Оцінка проводилася у рамках совкової доктрини підготовки до війни і це головна помилка. Щодо розміщення військ 1,2 та 3 стратегічних ешелонів, на той час 1941-45 рр. Ще не було придумано нічого нового,бо ракети, як засіб ураження з’явилися пізніше, а ППО було відносно надійним, до початку бойових дій широкого масштабу. Іще раз про танки : командири підрозділів самі їздили на трофейних німецьких танках, бо вони були спроектовані набагато комфортніше+радіозв’язок.
Судячи з коменту, шановний пан не технарь, Т-34 бачив тількі на фото. насправді Т-34 мав більше переваг, крім зазначених вами, він мав набагато потужнішу гармату, ніж будь якій танк в світі на той час. Двигун і трансмісія в задній частині також було революційним рішенням. Також і недоліків він мав набагато більше, ніж ви вказали. Двигун ви розкрили непогано, продовжимо. Трансмісія: використання прямозубих рухомих шестерен створювало дуже велике навантаження на механіків-водіїв, тому стрілець-радист нерідко допомагав механіку-водію в перемиканні передач, а не займався власними службовими обов’язками. Що таке пересування масивних шестерен можуть зрозуміти тількі ті, хто хочаб спробував їздити на радянськіх тракторах. А такі труднощи з перемиканнями призводили до того, що механіки-водії з початку руху і до закінчення маневру виколистовував тільки одну передачу – другу. Це призводило до підвищеної витрати пального та перегріву двигуна. Як вам таке? Суворов як танкіст про це знав і вказував у своїх книжках. Механізм повороту с ленточним гальмом (а не ПМП) потребував частого регулювання і заміни. Свічкова підвіска могла працовати тількі на машинах до 15 тон і тому на 26-тонній машині швидко виходила з ладу. Торсіонна підвіска була б кращим рішенням. Головним недоліком танка Т-34 була перевантаженість командира командира танку, бо він одночасно був і навідніком. Він не міг керувати екіпажем, а тим більше підрозділом. Нагадаю, що в танковому взводі було п’ять машин, а в роті – 17. Тобто, підрозділи були “безголовими”. Про інши недолікі згадувати не буду зараз.
Підсумок Суворов робив – танкісти з першого до останнього дня війни просили прибрати цей “легендарний2 танк.
Після співбесіди с пірамідкиним і після, перед виборами 19го, коли Суворий волав, як Порошенко покрав армію, він вщент протух. Маючи фах до відокремлювані інформації він тулив відверту дичину і дезінформацію. Це можна робити тільки свідомо, це зважаючи на його професійну підготовку.
Вставлю свои 5 копеек:
Саме в таких умовах червона армія громила непорушну Квантунську армію.
Квантунская группировка была самой слабой в составе ВС Японии. И для того, чтобы ее разгромить не требовалось обладать гениальностью
Квантунська армія налічувала до 1 млн. солдат, тому не варто її вважати слабкою. Свого часу вона ганяла Мао по всьому Китаю, а Нанкін став жирною крапкою у адептів виснаження японців від Мао, про що , правда у вигляді нестерпної перемоги розповів кращий друг пуйла, не то сі, не то сосі. Тому у тоталітарній країні зліпити героя із купи лайна, це два пальці об асфальт. Отака херня,малята.
Квантунская армия могла бы насчитывать хоть миллиард солдат, это не делало ее сильной, потому как:
1. Основная часть военной техники (артиллерии, танков, самолётов) была разработана в 1930-е годы и к концу Второй мировой войны существенно устарела, а в связи с ограниченностью людских ресурсов Японии до 50 % личного состава сухопутных частей было набрано из призывников младших возрастов, не имевших достаточной военной подготовки, и ограниченно годных резервистов старшего возраста в связи с переброской хорошо подготовленных частей, которые считались лучшими в японской армии, для ведения боевых действий на Тихом океане против США.
2. С началом Маньчжурской операции, 16 августа 1945 года командующий Квантунской армии генерал Ямада Отодзо приказал своей армии сдаться, после того как император Хирохито объявил о капитуляции Японии с 14 августа 1945 года, Некоторые японские дивизии отказались сдаться, и боевые действия продолжались в течение следующих нескольких дней.
Другими словами, даже имеющийся второсортный состав не оказывал никакого сопротивления
3. В 1941—1943 годах в Маньчжурии и Корее размещалось 15-16 японских дивизий общей численностью около 700 тысяч человек, а ко второй половине 1944 года там оставалось 10 японских дивизий (часть войск с начала 1943 года постоянно изымалась на усиление действующей армии на Тихоокеанском театре боевых действий, от планов нападения на СССР в ближайшей перспективе военное и политические руководство Японии тогда же решило отказаться). Противостоящая им группировка советских войск составляла от 32 (703 714 чел., 22.06.1941) до 49,5 (1 446 012 чел, 01.07.1942) расчётных дивизий.
“Гигантской” группировке квантунской армии противостояла группировка советских войск незначительно превосходящая по численности японцев. Ненамного, всего в 2 раза
Мені не сподобався жоден допис, бо ніяким чином вони не перегукуються зі статтею “Метод оцінки”. Чому Різун приховав важливі факти у своїх історичних книжках і виявився брехуном? Все на поверхні, коли пригадати, як карколомно “красная армия” перла на Берлін, щоб бути першими за союзників. Головне, загарбати щонайбільше, щонайглибше і створити ГДР. Так само і в Китаї, більшовики хтіли протягнути свої армії щонайдалі, щонайглибше. І завдячуючи “успешной военной операции”(за Різуном) є КНР, а справжній Китай переїхав до острову. Суть статті про криву сутність московщини і її гнилому нутру підспівував Різун.
Схоже, що ваша оцінка нагадує виступ радянської людини: “Я Солженіціна не читав, але вважаю його зрадником”. Суворов брався за якусь конкретну тему, залишаючи все інше в радянському стилі. Але в наступній книзі він, наприклад, грунтовно спростовував наступний радянській міф. тому кожн наступна книга може спростовувати деякі твердження попередньої.
З приводу оцінкі діяльности Порошенка він робив висновкі зі сторони, іноді не враховуваючи багато внутрішніх чинників України. Наприклад, він не враховував, що партія Порошенка (не блок Порошенка) була однією з найменьших в ВР. І тому багато його зауважень потрібно було звернути на … виборців.