Прихований ворог (Частина 1)

Уперше опубліковано: 12.01.2018

Авторка перекладу: Світлана

Ті, хто користується послугами Київського метрополітену, напевно, чули попередження, яке диктор читає у вагонах поїздів. Він застерігає від того, щоб жертвувати гроші неперевіреним благодійним організаціям та приватним особам, і пропонує бути обачними. Мені більше подобається не текст попередження, а тон, яким це сказано. Там інтонація сповнена співчуття до недалеких пасажирів, які полегшують свої гаманці на користь шахраїв. А шахраї парирують це попередження, вважаючи, що свій відсоток пустоголового стада вони знайдуть. Тому розгортають свої папірці й починають промову словами: «Ми – перевірена благодійна організація». Проте коли намагаєшся сфотографувати цього діяча з папірцями, забезпеченими печатками, він прискорюється, намагаючись стати до тебе спиною. Ну, а кому довелося бачити сценки загального збору цих діячів на кінцевій станції, то найменші сумніви розсіюються, як ранковий туман.

Проте народ у нас дуже схильний до такого роду маніпуляцій і тому несе свої гроші до цілителів, які лікують художнім свистом, зажертих попів або раптово явлених апостолів, що збирають аншлаг у Палаці спорту. Це свідчить про те, що більшість людей не хоче вмикати мозок, а хтось і хоче, але не знає, як це зробити. А якщо увімкнув і почав шукати відповіді на запитання, що цікавлять, то часто не може зрозуміти, кого він читає або слухає.

У цій темі ми поділимося своїми спостереженнями про те, як за чотири роки змінилася риторика нашого кваліфікованого ворога. Це цікаво з багатьох точок зору. Змінюючи методи роботи, він побічно підтверджує, що попередні способи впливу не працюють. Отже, він постійно моніторить рівень підготовки цільової аудиторії, чутливо вловлюючи її зміни. Ми змінюємося, змінюється й ворог, тут уже працює діалектика, нічого на місці не стоїть.

Отже, з часів Майдану та в перший рік війни ворог поводився майже відкрито і брутально. Мережу переповнили фантазії на тему того, як вони вішатимуть українців, захопивши Київ, Львів та інші міста. Багато хто навіть писав про те, як вони мріють ґвалтувати жінок та дівчат решти України, яка дала їм відсіч. Причому ці речі видавали «люди», які особливо не приховували своїх імен, а в їхніх стрічках можна було знайти майже всю інформацію для ідентифікації. Притомна держава швидко б відстежила цих осіб, бо це – кандидати в сексуальні маніяки та серійні вбивці. Вони відкрито проговорюють свої фантазії, які злочинець зазвичай ховає, а виставляє назовні лише після затримання. Тут відбувся зворотний процес. Внутрішня сутність рф настільки деградувала, що приховувати свої тваринні нахили вже нема сенсу. Хворі виродки стали авангардом московії, шанованими людьми, які дають інтерв’ю і не соромлячись розкривають суть своїх психіатричних нахилів.

Мало того, з часів совка армія все ж таки мала якийсь фільтр, що відсікає від неї осіб з очевидними відхиленнями психіки. Причина проста: потрапляючи в армію, ця особа рано чи пізно отримає доступ до зброї та боєприпасів, а це завжди може вилізти боком. Пам’ятаю, в моїй частині був випадок «браку» десятка медкомісій. Молодий боєць, відслуживши пів року, пішов у варту на віддалений від частини пост – артсклади дивізії, де знімався епізод «у старій фортеці» культового совкового фільму «У зоні особливої уваги», покинув його та зі зброєю став прориватися додому. В нестямі він застрелив трьох осіб (двох цивільних та міліціонера), а потім у нього скінчилися патрони, і його затримали.

Наслідки були подвійними. З одного боку, у клубі частини було проведено засідання військового трибуналу, де його засудили до розстрілу, а згодом на шикуванні зачитали наказ, у якому йшлося про його виконання. А з іншого боку, ротний замполіт сказав одну річ, яка стала зрозумілою лише зараз. Якось він заступив черговим по частині і трохи «прийняв на груди». Трохи – це близько пляшки шнапсу. Справа звичайна. Так от, після прийняття вогненної води, крім усього іншого, він зауважив, що таких хлопців (розстріляного) не вистачає в Афганістані. Мовляв, дуже шкода, що його нахили не було використано з користю.

(Далі буде)