Нинішня рф позбулася цієї двоїстості, а маніяки стали гостро необхідним контингентом, застосування якому знайдеться хоч усередині рф, хоч за її межами, у війнах, які вже йдуть або тільки плануються. Така ситуація викликана безкарністю, що виникла за підсумками Другої світової війни. Вийшовши сухим із води один раз, совок вирішив, що відповідальність за воєнні злочини – не для нього. Росія прийняла естафету, і Чечня стала маркером, який вказав на ідентичність здохлого совка і московії, що залишилася замість нього.
Навіть один цей аспект показує антицивілізаційність московії як територіально-політичної сутності. Тому рф ворог не тільки нам – це ворог цивілізації, а ті, хто активно, пасивно або імітуючи опозицію, все ж таки перебувають в орбіті цього Молоха, – ворог у персональному його вираженні.
Проте в Мережі цей ворог уже суттєво мутував. Початковий хамовитий і брутальний тон, що обіцяв розправу руками своїх десантників і спецназівців, поступово зник. Це сталося тому, що такий тон спілкування мав залякати опонента і ввести його у ступор. Але після того як в Кубінку привезли десятки тушок десантного спецназу (з Донецька), а на цвинтарі Пскова було виявлено цілі галявини свіжопокришених десантників (з-під Луганська), і краєвид цим не обмежився, навіть там зрозуміли, що номер не пройшов. Замість страху такі погрози стали викликати сміх, а у відповідь на фотки крутих мачо почали надсилати їхні фотки, але вже розміщені на хрестах могил. Довелося міняти методи.
Погрози змінилися наполегливими спробами переконати у безперспективності оборони. Ми вже кілька разів замерзали без їхнього газу взимку. Наша промисловість уже вмирала від розриву зв’язків із московією. Європа вже не приймала наші товари. Нам уже ніхто, крім москви, не давав кредитів, і так далі, і так далі. Що характерно, коли хтось знаходив час і по пунктах розкладав противнику тупість його позиції, в резюме знову виникали матюки і погрози, які давно протухли.
У зв’язку з цим наведу приклад із особистого досвіду. Він прямо не стосується суперечки з противником, зате чудово показує кінцівку цього заходу. Якось на телефон надійшов дзвінок із невідомого номера, і з того боку молодий чоловічий голос став чемно розповідати про те, що він – співробітник безпеки Приватбанку й телефонує з приводу збою системи. Через те що я професійно стикаюся з подібними шахраями досить регулярно, то зрозумів, що буде далі, а тому вирішив підіграти, уточнивши його ім’я та посаду. Той щось розповів і сказав, що мою приватівську картку буде заблоковано. Для того, щоб цього уникнути, треба повідомити пін-код і ще щось. У відповідь йому я зауважив, що хотів би це зробити, але ніяк не можу. Хлопець пожвавішав і пообіцяв таємницю вкладів і що він буде німий як риба, а тому підбадьорив і порадив не соромитися. На це я йому відповів, що вірю йому беззастережно, тільки приватівської картки в мене немає і не було ніколи. Стільки матюків поспіль автор давно не чув і з цікавістю вислухав усю тираду, щоби оцінити її вагу. Дивак закінчив спіч, але ще не кинув слухавку, і я йому порадив не засмучуватися, після чого сам натиснув на «відбій».
Приблизно те ж саме демонструє і ця публіка. Щойно вона розуміє, що спілкується з набагато розумнішим опонентом, який володіє інформацією про предмет на порядок більше за нього, тон «мишебратья» змінюється на «вішати, різати, палити». Але навіть тут уже ніхто не згадує спецназ, а одразу переходять до «ядерного пилу».
Що характерно, на такий самий алгоритм спілкування переходять і місцеві адепти тоталітарних сект, чи то «члени гуртка старої ельфійки», чи то «свідки прильоту Карлсона, що живе на даху», – все відбувається в тому самому ключі. Вчора в Мережі бродив скріншот одного з дуже знаменитих пацієнтів саме такої палати, де він писав про те, що його скрізь «забанили» і тепер він не може вичавлювати гній так, як це робив раніше.
(Далі буде)