Прихований ворог (Частина 3)

Наступною стадією адаптації риторики стала розмиття символів, вагомих для ідентифікації України. Насамперед атаки зазнав Майдан. Просто пригадаймо, хто тільки з наших повій не закликав зібрати Майдан. Зауважимо: не мітинг, не демонстрацію, а саме Майдан. Причому ці повії здебільшого самі до справжнього Майдану не мають жодного стосунку. Багато хто навіть не забігав туди за чотири місяці. Хтось відпочивав далеко за межами України, підрівнюючи борідку спеціальними ножичками, хтось давав інтерв’ю за океаном, а хтось спокійно почувався в Донецьку, а в момент захоплення адмінбудівель – брав у цьому участь. Але згодом усі вони почали експлуатувати ім’я та символи Майдану, неначе мають на це право. Окрема сволота безкарно загортається полотнищем прапора України, хоча було б цікаво подивитися на цього пацієнта: чи зміг би він продемонструвати цей фокус у січні 2014 року на вулиці Інститутській чи Грушевського, як він це робить зараз? Остання стадія цієї тактики зводиться до спроб вилити помиї на армію, яка дала їм можливість безкарно та безбідно коїти всі ці речі.

Або згадаємо, як цього літа курощуп хотів дати назву «Малоросія» окупованим територіям і як символ використати прапор Богдана Хмельницького. Зрозуміло, що сам цей тупак до такого не додумався би. Це була спецоперація, спрямована на те саме – розмиття нашої символіки та історії. Симптоматично, що нещодавно у російських ЗМІ промайнула стаття про те, що «Захарченко міг би стати Богданом Хмельницьким сучасності». Тобто цю формулу запиляли в москві, але вона не знайшла своєї реалізації через патологічну тупість фігуранта. Власне, саме ця фаза тактики ще до кінця не вичерпалася, але на обрії з’явилася інша, більш витончена.

Ми неодноразово писали про її виконання росіянами типу Шендеровича або ось нещодавно – Бикова, але видно, що лайт-версія їхньої тактики зробила широкий крок у Мережу, і наші читачі не завжди можуть вловити те, у що їх втягують. Власне кажучи, на прикладі останньої статті про Бикова ми показали, як м’яко і легко можна підштовхнути цілком раціональну людину до думки, що читати певну літературу – шкідливо, бо там – крамола. Зокрема, йшлося про булгаковський роман «Майстер і Маргарита». Роман було обрано просто як приклад. Ішлося про те, що інтелектуальний спецназ ідеологічного фронту рф здійснює компрометацію всього, що може підштовхнути читача до власних роздумів. «Важка артилерія» працює саме так, а легка – в тому ж напрямі, але трохи інакше.

Зауважимо, наші матеріали виходять лише з однією метою – спонукати читача думати самостійно і робити власні висновки на базі тієї інформації на тему, яку читач сам нариє. Зрозуміло, що принципова позиція ресурсу – не давати посилань на свої джерела, щоб кожен шукав свої – заохочує людей до спілкування, де їм відкривається багато нового. Читачі самі публікують посилання чи просто цитують тексти своїх джерел. Але інколи все-таки прослизають фахівці, які займаються утилізацією уваги. Це не лише в наших коментарях, а взагалі в Мережі. Ці фахівці вміло відводять тему з небезпечного для рф курсу.

На прикладі наведеної вище статті ми спочатку й наприкінці звертали увагу на те, що «Майстра і Маргариту» в коментарях Бикова взято просто як ілюстрацію, щоб показати, як працює ця технологія. Втім, в обговоренні з’явилися коментатори, які повели дискусію вбік від основного посилу. Натомість вони почали обговорювати деякі деталі роману та особистість Булгакова. Тобто злили тему в тому напрямі, який є безпечним для розкриття технології маніпуляції.

Наведу спрощений приклад того, як вони діють. Припустімо, в обговоренні дій борців із чумів під ВР проходить приблизно такий текст: «Ці хлопці вже наговорили і наробили такого, що обов’язково присядуть на десяточку». І ось у коментарях пішли уточнення та обговорення такого характеру. Присідання не повинні обмежуватись десятьма разами, тим більше – без штанги. Треба робити щонайменше 20 присідань за підхід. І тут підключається ще один фахівець зі своїм уточненням на кшталт: після якої кількості часу відвідування спортзалу можна приступати до присідань з обтяженням? Що краще – вільна вага чи тренажер? І так далі. Ось уже зав’язалася дискусія, даються цінні поради, приходять вдячності. Начебто є обговорення, але про що воно? Тему злито в унітаз.

Є важливий момент. Іноді читач справді не вловив сенсу дискусії, тим більше якщо почав читати коментарі. Але тут важливо звертати увагу на два аспекти: хто саме робить розворот теми і друге – регулярність виконання таких маневрів конкретним коментатором. Мінімальне спостереження допоможе зірвати камуфляж з ворога і зняти всі питання щодо його присутності в темі.

Словом, як каже диктор у метро, не довіряйте неперевіреним благодійним організаціям. І таким діячам – теж. Їхня мета – вимкнути ваш мозок. Якщо це не вдалося шляхом брутального натиску, то в хід підуть м’які маніпуляції, але мета залишиться одна й та сама.