Авторка перекладу: Світлана
Цього разу потеплішало якось несподівано й різко. Такого не мало статися наприкінці осені чи на початку зими, але це сталося. Тепле повітря заповнило собою все, а з чистого неба, ніби насміхаючись з усіх, світило сонце, ще більше додаючи всьому вигляду чогось нереального. Муха прокинулася й відчула, що хоче їсти. Вона перевірила свої лапки, крила і все інше – все працює, як треба, а якщо так – треба летіти й шукати, чим підкріпитися. Трохи покружлявши над чистими, доглянутими будинками, вона раптом вловила потрібний запах і вирушила до його джерела, фіксуючи посилення знайомого аромату. Так вона долетіла до невеликої будівлі, і стало зрозуміло, що запах іде зсередини.
Якийсь час довелося повозитися з тим, щоб проникнути всередину через лабіринти стін, труб, якихось проводів та всього іншого. Зрештою, запах привів її до досить великого приміщення, де рівень запаху був максимальним. Нюх працював як слід, а от зір не дав корисної інформації про те, де ж тут їжа. Тоді муха вирішила скористатися слухом, бо нічого іншого їй не залишалося. В цей момент вона почула жвавий діалог, що тривав уже певний час.
– …Усе одно вам треба попрацювати. Хоча б трохи. Журналісти чекають команди, щоб сфотографувати вас зануреним у роботу з документами.
– Ну, як ти не зрозумієш? Нема в мене настрою займатися цим. Я зовсім засмучений.
– Я вас чудово розумію, але хоча б підпишіть ось ці документи, що лежать перед вами. Без вашого підпису все зупиниться.
– Що значить «підпишіть»? Ти мені пропонуєш поставити свій підпис, не читаючи документа?
– Ні, я пропоную вам вибір: або перечитати кожен документ і підписати його, або не читати і просто підписати. Ось, будь ласка, цей – найважливіший на сьогодні.
Чоловік, що стояв перед столом, вийняв зі стосу паперів один і поклав його перед тим, хто сидів.
– Ось, ознайомтеся й підпишіть. Це треба зробити просто зараз.
Той, що сидів, узяв у руки документ, зігнув його, як це роблять із колодою карт, а потім швидкими рухами пальців перерахував аркуші документа, як перераховують купюри в пачці банкнот.
– Та тут 26 сторінок дрібного тексту! Ти знущаєшся з мене? Я в житті ніколи не читав нічого більше двох сторінок. І на другій я вже засинав…
– Про це я й веду мову. Там усе вилизано до останньої коми, тож підписуйте сміливо і навіть не роздумуйте. Звісно ж, ці документи не для того, щоб ви читали. Тому стос і називається «На підпис», а не «Для прочитання» чи ознайомлення.
Чоловік, що сидів за столом, явно не був задоволений ситуацією, але, махнувши рукою, показав, що готовий підписувати всю цю нісенітницю. За таємним сигналом двері кабінету відчинилися, і в нього, не далі двох метрів від входу, рівно до майже невидимої лінії на підлозі зайшли журналісти і зробили свої фотографії. Їх попередили, що на все дається не більше хвилини і жодних запитань, бо господаря кабінету не можна відривати від вкрай важкої та відповідальної державної роботи. Тобто можете подивитися на процес роботи, зробити кілька знімків, і все.
Так усе і сталося: журналісти мовчки досягли лінії і запрацювали своїми редакційними камерами. Чоловік за столом мовчки підняв один із документів і продемонстрував його журналістам, які одразу ж зробили ефектні знімки. Він любив такі знімки та отримував від цього задоволення. Цієї миті пройшов ще один невидимий сигнал, і журналістів вивели з кабінету, одразу відібравши в них камери. Преса явно готувалася здійняти галас, але той, що стояв біля столу, заспокійливо підняв руки і сказав:
– Джентльмени, ви не повинні непокоїтися. Вам буде надано ще одну можливість зробити свої фотографії, і я постараюся вмовити шефа відповісти на одне запитання від кожного з вас. А тут він був дуже зайнятий, і фотографії вийшли явно не найкращої якості. Тому служба безпеки видалить фото, а натомість ви отримаєте і фото, і відповіді на запитання. Домовились?
(Далі буде)