Заміщення (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Осінь доживала свої останні дні. Погода була вогка й холодна, хоча в раніші часи міг би лежати сніг, але цього разу був лише дрібний настирливий дощ. Літнього джентльмена привезли до під’їзду казенного будинку і провели у високий кабінет. Високим він був не стільки за поверховістю, як за значущістю. Гість це зрозумів за багатьма ознаками, хоча й не зовсім розумів, що це таке, і головне – навіщо його сюди привезли. Але начебто нічого небезпечного тут бути не могло, і це його заспокоювало. У нього прийняли пальто, шарф і капелюха і запропонували сісти за стіл, на якому лежало безліч папок. Супроводжувальні покинули кабінет, і він залишився наодинці з чоловіком, що явно втомився і вже мав приречений вигляд. Той без передмов та вступів одразу перейшов до справи:

– Нам порекомендували вас як людину досвідчену щодо кадрів і головне – з чуйкою при відборі кандидатур. Ви, напевно, чули, яка посада у нас звільнилася, але вона не повинна залишатися вакантною занадто довго. Часу на роздуми майже немає, і в понеділок потрібну кандидатуру треба подати на затвердження.

Господар кабінету підвівся, мовчки пройшовся по діагоналі, закинувши руки за спину, як це роблять зеки, «нарізаючи таси» у прогулянковому дворику СІЗО, але потім знову звалився у своє крісло і продовжив:

– Ось тут те, що запропоновано на вибір. Я вже все переглянув і просто зашився. Мені здається, що яку папку не візьму і не почну читати, то це виявляється якась рідкісна сволота…

Він взяв у руки рандомну папку, ніби зважуючи її в руці і не дивлячись на те, що написано на обкладинці, і явно щось хотів сказати, але енергія закінчувалася, і текст із нього не пішов. Він кинув папку на стіл і замість потрібної промови просто сказав:

–Словом, потрібна ваша допомога. Гонорар назвете самі.

Гість явно не очікував такого розвитку подій, і від такого повороту в нього пересохло в горлі. Господар кабінету якось здогадався і, втомлено посміхнувшись, сказав:

– Чай, кава, капучино? Будь-які напої та закуски – до ваших послуг. Скажіть, що треба, і це миттю принесуть. По кавусі? У нас є чудова, перуанська…

– Ні-ні, дякую вам. Я так розумію, кавою ви намагаєтеся бадьорити себе, і смію вас запевнити, це не дуже добре для організму. Ви молоді й поки цього не помічаєте, але настане час, і ви згадаєте мої слова.

– Чайку?

– Якщо маєте – молочний улун, будь ласка.

Господар підвівся, взяв у руки телефон і, підійшовши до величезного вікна з броньованим склом, тихо віддав потрібні розпорядження, і в кабінет внесли хитромудрий чайник, що явно пахнув потрібним чаєм, і щось там ще. Гість оцінив як швидкість обслуговування, так і якість напою, хоча чув лише запах.

– То чим же я вам можу допомогти?

– На цьому столі – файли кандидатів на заміщення посади. Я їх уже переглянув кілька разів і, як уже сказав, знаходжу в них тільки сволоту…

– А цього разу ви сволоту не хочете?

– Та не в тому справа, що ми хочемо чи не хочемо. Просто в міжнародній ситуації, що склалася, відверта сволота вже не потрібна. Ми це знаємо напевне. Якби це було інакше, ми б вас не турбували. Тож допоможіть розібратися з цим чортовим завданням, бо я вже точно зайшов у глухий кут.

(Далі буде)