Загалом тут програється нинішня ситуація в західній цивілізації, коли фундаментальні принципи стали тотально ігноруватися і зразу виникають контури тоталітаризму. Якщо президент Ізраїлю справді влаштував такий ганебний торг із Бібі, то це – проблема. Бо що це за розмови про те, що він не хотів би бачити прем’єра за ґратами? Кому взагалі цікаво, що ти хочеш і чого не хочеш? Якщо всі громадяни рівні перед законом, то на цьому всі обговорення теми закінчуються, а те, що ти не хочеш бачити, їсти чи справляти нужду, – твої особисті проблеми. Тебе не для того обрали, щоб ти виставляв на показ свою рефлексію.
Можливо, там ще не все так погано, і коли ці переговори виплеснулися у ЗМІ, канцелярія Герцога негайно почала все люто спростовувати, розуміючи, наскільки це не комільфо. Але хоча б це поняття там не втрачено, на відміну від того, що зараз демонструє Білий дім, де навіть цього уявлення немає й близько. Ну, а сам Бібі показує всі етапи виродження політика, що засидівся в першому кріслі. Мало того що він зганьбився в корупційних махінаціях, то тепер він намагається вивернути правову систему так, щоб створити собі щось на кшталт трампового імунітету. Тобто Бібі наполегливо бажає створити систему своєї повної безвідповідальності.
Якби щось подібне сталося не з Нетаньягу, а з кимось іще, то цю тему можна було б і не чіпати, бо якщо вже заводити мову про корупцію, безкарність і зажерту владу, то межі України можна й не покидати, адже те, що ми маємо зараз у вигляді влади, могло б стати еталоном за всіма цими пунктами. Але випадок Бібі тут цікавий своєю показовістю зовсім з іншої причини, коріння якої лежить у минулому Ізраїлю. Думаю, що згодом хтось напише дисертації, а може – й роман у стилі «Чорне та біле» саме на цьому прикладі.
Справа в тому, що в родині Нетаньягу Беньямін був не єдиною дитиною. У нього ще був брат Йонатан. Напевно, наші ізраїльські колеги можуть краще за мене видати короткий опис цієї особистості, але я це зроблю, як можу, для тих, хто перебуває в Україні та в інших кінцях світу. Вже як вийде, так і буде, але тут ідеться не стільки про нього, як про контраст, який життя надає всім нам для того, щоб дивлячись на нього, зробити свої висновки.
Сім’я Нетаньяху повернулася на постійне проживання в Ізраїль із США, і ще у шкільні роки вчителі відзначали гострий розум Йонатана, а також нехай ще не цілком проявлені, але все ж таки – лідерські якості. Принаймні, він продемонстрував, що в гострих ситуаціях у нього залишався холодний розум і він міг приймати швидкі та правильні рішення, повністю перебираючи всю відповідальність на себе. Ця якість викликала повагу як його однолітків, і вчителів. Йому пророкували яскраву кар’єру вченого в галузі точних наук, але виникла природна перерва у зв’язку з тим, що йому прийшла армійська повістка.
Йонатан із власної ініціативи пішов у десантники. Там він пройшов успішний відбір і незабаром блискуче закінчив спочатку курси молодших командирів, а потім – і офіцерів, ставши лейтенантом. І тут він себе зарекомендував відважним, справедливим та креативним офіцером. Солдати довіряли йому, тому що будь-які бойові операції, що виконувались під час війни на Синаї, а потім – і на Голанських висотах, він прораховував до дрібниць, і коли починалася бійка, то першою його командою завжди була не «Вперед», а «За мною». Тобто він завжди перебував у гущі подій і поділяв усі небезпеки разом зі своїми бійцями.
(Далі буде)
Як це все щодо Патріотизму, Проіесіоналізму та Порядності, повністю відсутнє у осіб, що 2019 року, у дивний спосіб були посаджені в кімнати, в Урядовому кварталі 2019 р!!!