Уперше опубліковано: 18.12.2018
Автор: anti-colorados
У мене виник суто професійний, дослідницький інтерес. Із того, що було чути, ніяк не формувався склад злочину, відомого як «шахрайство». Бабуся дуже вміло оминала моменти, які є кваліфікаційними ознаками цього кримінального правопорушення. Коли один із присутніх старперів сказав, що він уже вкладався в подібні заходи і той прогорів, моторна бабуся чітко парирувала в тому плані, що ризик, безумовно, є, але у справі – серйозні досвідчені люди (пенсіонери), які відповідально ставляться до всього заходу і не стануть одразу вигрібати зароблені гроші, а дадуть їм оборот, щоб вони ще і ще приросли відсотками. Тільки безвідповідальність учасників заходу може його занапастити, і тоді, безумовно, всі можуть втратити, і сама вона – в тому числі. Тому вона й збирає не молодь, а людей старшого віку.
Після цього вона знову бере ручку і починає креслити якісь фігури, які показують, у який момент і скільки зароблятиме кожен із присутніх. При цьому, говорячи про суми вкладень, вона оперувала не гривнями, а доларами. За реакцією публіки було видно, що їм не хотілося б розлучатися з грошима, але надто вже солодко звучать обіцянки. Швидше за все, ця публіка піддасться, бо немає сенсу добру годину засідати всім цим натовпом і слухати якісь незрозумілі речі. В цей момент стало зрозуміло, що ось просто зараз перед моїми очима сидить електорат бабюлі чи когось подібного.
Що характерно, їх розводить не досвідчена вовчиця, яка і фасад свій підтягнула, і пройшла вже стільки різних неприємностей, щоб професійно і з надривом полірувати мозок своїй фан-групі, а досить потерта бабця, яка, якщо їй вірити, пізнала таємниці фінансових чудес, але виглядає надто битою життям і жалюгідною.
Та й сама публіка – як на підбір. Вони хоча б подумали, чому зібрали саме їхню вікову категорію і ніколи не запрошують молодших. Словом, зустрілися дві рівноцінні сторони. Одна – як може і наскільки здатна – малює картину багатого і щасливого майбутнього, а друга – прийшла сюди, щоб послухати й повірити в ці казки. Тож якщо вони влили туди свої гроші, то можна з упевненістю говорити про те, що вони оплатили естрадний номер самодіяльної актриси, яка зобразила їм п’єсу «Морквинка та віслюк».
Але обидва ці приклади характеризують певний тип людей, який, безумовно, буде електоральною базою тих політичних діячів, що грають на межі шахрайства, намагаючись не переступити її та доводячи своє мистецтво до досконалості. Вони маніпулюють цією частиною електорату не силою, а за взаємною згодою. Публіка шукає подібного маніпулятора, щоб той розповів те, що цій публіці хочеться почути, і тоді виходить союз, залежно від того, яку мету ставить маніпулятор. Дрібний ділок просто випатрає скарбничку пенсіонерів, у яких, виявляється, є доларові заощадження, які вони не проти «інвестувати», а майстер вищого рівня – працює ширше і спочатку прагне здобути владу, а потім – обчистити кишені всіх роззяв. У цій ситуації виникає переконання в тому, що маніпулятор – другорядний елемент цієї конструкції. Він просто не мав би успіху, якби не ця жадібна й тупа публіка. А от що рухає цією публікою, стало зрозуміло із синтезу цих двох сценок.
Саме ця публіка не бажає особисто створювати щось справді корисне і те, що матиме попит. Є десятки прикладів того, як воїни повернулися з лінії фронту, де сьорбнули війни по шию, і повністю змінили своє життя. Хтось почав випускати сири, хтось – якесь військове обладнання, хтось почав консервувати концентрати борщу, який іде у Францію і там – скуповується на корені, та мало що ще.
Напевно, багато хто стикався з необхідністю проведення ремонту у своїй квартирі, і більшість із цих людей зі здриганням згадують цю епопею. Я мав змогу спостерігати те, як робив ремонт убитої вщент квартири переселенець із Донецька, гірничий інженер за освітою. Загалом у хлопця виявилися золоті руки, холодна голова і найвищий ступінь порядності. Якість ремонту перевершила всі очікування, а за весь час ремонту (у строки він не вклався, але по ходу вносилися зміни до плану ремонту) не виникло жодного скандалу чи якоїсь напруги. Людина відповідально заробляла своєю працею.
Так от, ця публіка, яку мені довелося бачити сьогодні, не сьорбнула лиха війни, той хлопець під дверима кабінету явно не потрапив ні під одну з хвиль мобілізації, але вони у претензії до всіх. Їм хотілося б або робити щось абстрактне, що не пройде перевірку «куплять – не куплять», або вони взагалі нічого не хочуть робити, але чекають, що хтось їм зробить добре.
Ба більше, у глибині душі вони здогадуються, що таке навряд чи може статися так, як їм хотілося б, але зате коли все стане погано, хтось уміло розповість їм про те, що причиною їхнього сірого та безпросвітного життя є не їхня тупість і лінощі, а хтось інший. Що той, хто їм обіцяв диво, – неодмінно його створив би, але злий намір ворога завадив цьому.
Так було зі знаменитою МММ та подібними пірамідами. Публіка вимагала випустити з в’язниці організаторів пірамід, щоб ті таки доробили це диво.
Ця публіка – кардинально відрізняється від тих, хто хоче і вміє працювати й заробляти, а головне – думати, і вона не просто відрізняється, а ненавидить першу частину, особливо коли хтось досягає успіху і розповідає, як йому це вдалося. Ось і весь вододіл електорату. Одна частина хоче і вміє бачити, хоч і помиляється, набиває шишки, але знаходить правильні рішення і досягає результату. Друга – нічого не вміє бачити в принципі. Вона здатна ходити строєм та співати хором, і якщо станеться лихо і ця публіка захопить владу в країні, то – лихо тій країні. Втім, наша історія – приклад цього.