Танці навколо крісла (Частина 4)

В одному з боїв на Голанських висотах його підрозділ потрапив під шквальний вогонь, і один із бійців зазнав поранення і впав на відкритій місцевості. Його загибель була практично неминучою, але командир кинувся до бійця, зачепив за спорядження і потяг в укриття. Одна з куль противника влучила йому в руку і роздробила лікоть, але він усе ж таки встиг дотягнути бійця в укриття, і тільки там втрата крові вимкнула його свідомість. Зрозуміло, що він поїхав до шпиталю, але через те що все це сталося на очах кількох десятків солдатів, епізод став не просто відомим по всіх військах, а став символом стійкості та сутності ізраїльської армії.

Просто пригадаймо, як лапті посилають на м’ясо своїх бійців, і порівняймо з тим, що описано вище. Складається враження, що це армії не просто з інших країн, а з різних планет. Командир не тільки був у гущі подій, а й, ризикуючи власним життям, витяг із пекла свого бійця. Так, звісно, тут можна сказати про те, що такі вчинки – подарунок для ворога, адже той намагається вибити командний склад підрозділу, але тут важливі два моменти. Перший – сама готовність офіцера діяти подібним чином і друга – противник, який спостерігав цю картину, напевно, уявити не міг, що пораненого бійця витягує з-під вогню його командир. У них таке просто в голові не вкладається, бо перед їхніми очима все розгортається за іншим сценарієм, як зараз у лаптів.

Після госпіталю, коли війна вже закінчилася, Йонатан вирушив до США, де вступив до Гарварду… але пробув там недовго, бо отримав пропозицію, від якої жоден військовий Ізраїлю відмовитися не може: його запросили пройти тести на відповідність службі у Підрозділі 262, або סיירת מטכ״ל – «Саярет Міткаль». У той час навіть назва підрозділу була настільки таємною, що навіть ізраїльтяни навряд чи могли її почути, а вже про те, чим він займається і які за ним числяться подвиги – тим більше. До речі, більшість бойових операцій підрозділу таємна й досі.

Цей підрозділ – еліта з еліт, і він здатний діяти автономно, без підтримки, в будь-якій точці світу. Туди відбирають найздібніших військових, які мають найвищий рівень підготовки, але при цьому мають високий інтелект, що все разом дає можливість приймати швидкі та правильні рішення під таким тиском, який здатний зламати психіку звичайної людини. Йонатан дуже швидко зробив кар’єру всередині підрозділу, бо мав саме ті якості, що необхідні для служби в «Саярет Міткаль», причому цих якостей у нього було з надлишком.

Напевно, ключовим моментом у його кар’єрі стала операція з евакуації танкового екіпажу на чолі з яскравим полковником-танкістом під час Війни Судного дня. Якщо стисло, цей танк виявився підбитим та оточеним сирійськими військами. Те, що вони опиняться в руках ворога, вже було зрозуміло, і єдине відкрите запитання, яке все ж таки залишалося, – в якому вигляді вони опиняться у сирійців – живими чи мертвими. І ось Йонатан, підрозділ якого був поблизу, попросив у командування вертоліт для евакуації екіпажу танка і повідомив, що починає операцію. Командування спочатку вперлося, але Йонатан заявив, що він евакуюватиме танкістів з повітряною підтримкою або без такої, і йому дали все, що він зажадав. У результаті танкістів вдалося визволити, і операція пройшла настільки чітко і блискавично, що ворог не встиг схаменутися, а ізраїльська сторона обійшлася без втрат. Усіх поранень танкісти зазнали ще до евакуації.

Цей епізод став одним із найвідоміших у кар’єрі Йонатана, і зрештою його затвердили на посаду командира «Саярет Міткаль». Уже під його керівництвом підрозділ провів низку успішних операцій, а система підготовки бійців та конкретних заходів стала такою, що мало чим змінилася відтоді. А результатом його військової кар’єри та життя стала операція «Ентеббе» (1976) – звільнення заручників в Уганді. Вона досі вважається взірцем проведення таких заходів. Декілька років по тому американці спробували виконати щось подібне для звільнення своїх заручників, узятих бородатими в посольстві США в Тегерані, але операція зазнала фіаско. На жаль, Йонатан Нетаньяху, який особисто брав участь у цій операції, загинув у бою.

І ось, дивлячись на все це, просто порівняймо двох братів – Йонатана та Беньяміна, щоб побачити ту прірву, яка розділяє ці дві особи. І між іншим, саме у глибині цієї прірви можна побачити той рівень токсичності, яку являє собою верховна влада. Адже, швидше за все, спочатку і Беньямін був більш-менш порядною людиною, а тим більше – маючи такий приклад перед очима. Але зараз він не просто опустився на дно, а посилено пробиває його, докладаючи до того всі свої сили та енергію. Але якщо придивитися, то можна побачити, що поряд із ним дно довбають і інші, більш упізнавані товариші.

І останнє. Впевнений, що ЗСУ мають власні приклади того, що продемонстрував Йонатан Нетаньягу. І наші спеціальні підрозділи теж складаються з таких, просто кришталево чистих та великих людей. Колись ми дізнаємося їхні імена і можливо, те, що вони зробили не гірше за ізраїльських колег. Ну, а на самій горі, на превеликий жаль, плаває те, що не тоне.