Про управління владою інших країн. Читаємо дуже уважно, бо в цій парадигмі працюють усі так чи інакше ангажовані москвою політичні сили в Україні, від Тимошенко до Бойка.
«М.А. – Ще запитання. Чи не будете Ви займатися зміною керівників республік Середньої Азії? Багатьом із них дорікають в узурпації влади, тоталітарності режимів?
О.Д. – Узурпація, тоталітарність – це лише від низького професіоналізму управлінських команд, звідси й такі звинувачення. Слабке пабліситі держави. Я повторюся і уточню для того, щоб була зрозумілою технологія управління суспільством, будь-яким суспільством. Група людей, які здійснюють владу, скажімо, у державі, приймає рішення про форму цієї влади. Зараз, наприклад, це форма демократії, коли широка публіка переконана, що ними керують ті, кого вони обрали в кабінках для голосування. Певною мірою так воно і є.
Після першого рішення носії справжньої влади ухвалюють рішення – хто буде на чолі структури управління, один із них чи хтось найманий. У росії, наприклад, найманий менеджер. Очевидно, сам путін – не бізнесмен. Після цього ухвалені рішення формалізуються та реалізуються.
Для лідерів середньоазіатських республік – працюємо з ними. Безпосередньо на політичний процес у суміжних державах ми впливати не будемо. Ми вже навчилися у США правильної поведінки і навіть покращили їхню технологію.
До речі, чомусь помилково вважають, що росія хотіла нав’язати Україні Віктора Януковича як президента. Ми, звісно, фінансуємо його, але зовсім не з метою нав’язування Україні. Ми шукаємо в республіці адекватних менеджерів, і Янукович – лише один із можливих кандидатів.
Там зовсім інша ситуація. Ми побачили, що у суміжній нам території зовсім відсутні як люди ефективної бізнес-еліти, так і талановиті управлінці держапарату. Там усіх треба вчити. І ми ухвалили рішення – не кидати ж цей шматок суші. Після цього ми почали експорт до республік «загальнолюдських цінностей» – «свободи слова»; «плюралізму»; «свободи громадських об’єднань», ну, і так далі. Та сама американська технологія, покращена. Всі балаболки типу Савіка Шустера, Сергія Доренка – всі зараз там. І так буде доти, поки наші інтереси не досягнуть ступеня ефективного управління державою Україна, а інтереси наші там дуже великі. Ющенко трохи заблукав – він вирішив, що країною можна управляти з майдану за допомогою оброблених ліберальними і націоналістичними ідеями студентів. Він помиляється, це ж очевидно для професіонала. Ми покажемо всім його помилки. Ви вже спостерігали розгубленість Ющенка в російсько-українській газовій війні. Далі – більше.
І так буде скрізь, де ми будемо бачити неконструктивне ставлення до наших інтересів. Рік-два-три експорту «європейських стандартів», «загальнолюдських цінностей» – і владу там буде приведено до адекватного стану. Після цього залишиться лише дібрати управлінців».
Про Саакашвілі та про його кришталеву чистоту і його огиду до корупції та бариг:
«М.А. – А як же у Грузії? Саакашвілі? Як буде там?
О.Д. – Такі люди, з такою позитивною енергією, як Міхаїл Саакашвілі, нам би дуже пригодилися. Я готовий був би забезпечити його особистий дохід разів у два-три вищий, ніж він отримує сам з усієї Грузії. Дуже шкода, але він сам хоче бути бізнесменом і трохи не до кінця розуміє, що масштаб Грузії дуже малий. Тому навряд чи він погодиться на співпрацю».
Про стабільність:
«М.А. – До речі, з огляду на Ваші близькі стосунки з президентом росії володимиром путіним? Як Ви будуєте роботу взагалі з силовиками, з вихідцями зі спецслужб?
О.Д. – Звичайним чином. Якщо світогляд людини дозволяє – даємо їй роботу з відповідним рівнем компетенції. У радянського КДБ були чудові напрацювання щодо підтримки політичної та соціальної стабільності».
Про спецслужби та підпорядкованість і правильну опозицію:
«М.А. – У спецслужб не виникне бажання взяти владу під контроль?
О.Д. – Ми беремо до структур управління лише тих вихідців із силових структур, які розуміють пріоритетність фінансових механізмів влади. Тобто визнають наше лідерство. Якщо ж колишній ГБ-шник, навіть із великим досвідом, не має світогляду і не розуміє, що він має вірно служити реальній російській владі, – шанси його нульові. А взагалі люди, які вміють побудувати технологію нашого контролю над суспільством, нам дуже потрібні.
М.А. – Цікаво, а як Ви вважаєте, яка роль опозиції у структурі влади? Чи потрібна вона взагалі?
О.Д. – Потрібна обов’язково. Інакше технологія управління масами стає неповноцінною. В росії, наприклад, нам вдалося сформувати немаргінальні опозиційні групи і добре ними управляти. Функціонери їхні повністю наші і добре оплачуються нами. Існують і маргінальні групи – з ними ми також працюємо. Дали – відібрали, і так далі».
Про талановитих людей, Ющенка та Тимошенко (ще раз: це сказано у 2009 році):
М.А. – А до речі, як, Ви вважаєте, можна ставитися до талановитих людей взагалі? Як їх використовує ваша система влади?
О.Д. – Дуже просто. Відразу й назавжди купити. Або, якщо угода не відбулася, – знищити.
М.А. – Що, фізично знищити?
О.Д. – Ну, що Ви, це зараз не модно. Звичайна в цьому випадку наша технологія – знищення моральне. Я вже розповів Вам, для чого використовуються у нас слухняні колишні специ з КДБ та інших спецслужб. Морально знищений противник доводить нашу силу і наші безмежні можливості. Такий бідолаха чим голосніше кричить, просить про допомогу, – тим краще. Він кричить – а йому руки ніхто не подає. І стає він смішним. А інші розуміють, чи варто проти нас іти, чи ні.
Он Ющенко поступово стає смішним. Особливо після того, як ми домовилися з Юлією Тимошенко. Вона, до речі, цілком адекватний та професійний політик, допомагала нам на Миколаївському глиноземному комбінаті. Тепер Ющенку нічого не залишається робити, як роз’їжджати Європою та просити про підтримку. Результат його зусиль просто смішний – до нас підлещуються з Європи, і з кожним днем дедалі більше. Настане час – усі цікаві фабрики, весь транспорт України буде наш. Це точно. Ось так робиться гра».
Про економіку та Вірменію:
«М.А. – Ще трохи про економіку. Скажіть, рубльова зона – це реально для СНД?
О.Д. – Звичайно. У долара зараз великі проблеми. Нам обвалювати його ніяк не можна, а наповнення немає, ліміти емісії колосально перевищено. Євро є неповноцінним, бо Євросоюз не може грати на емісії так, як це робить США зі своєю резервною системою. Тож усередині СНД нам потрібен рубль. З одним застереженням – у рублеву зону будуть допускатися ті, хто має конструктивну владу.
М.А. – Можете навести приклад такого підходу?
О.Д. – Звісно. Вірменія. Там підприємства переходять у нашу власність і гарні гарантії для бізнесу. Структура влади добре формується з цієї причини».
Це зараз, через дев’ять років, усе вже виглядає дещо інакше. І путін, і Дерипаска вже подумують про те, як би не опинитися десь на нарах чи на ліхтарному стовпі, і головне – вони вважали себе цинічними хижаками, яким можна рвати те й так, як вони хочуть, але так завжди буває, що на велику рибку знаходиться риба ще більших розмірів.
А нам треба чітко розуміти, якими інструментами ворог працював і ще продовжує працювати всередині України, які ставив цілі, на кого і чому робить ставку всередині нашої країни.
Це інтерв’ю було дано по дурості, в момент ейфорії, але тоді від першої особи було дано опис портрета тієї сутності, з якою ми зараз воюємо.