Уперше опубліковано: 29.06.2015
Авторка перекладу: Світлана
Ті, хто зазирнув сюди, сподіваючись на обговорення проблем алкоголізму, можуть одразу закінчувати читання. Тут ітиметься про політику, точніше – її невеликий фрагмент в обмеженому часовому та географічному просторі.
Сьогодні виповнюється рівно 70 років від дня завершення найбільшої в історії людства танкової битви. Про неї не було заведено говорити в СРСР, та й зараз цю тему обходять стороною. Ми вже коротко висвітлювали цю подію, але сьогодні скористаємося моментом і спробуємо дослідити німецьке вторгнення в СРСР у ракурсі єдиного запитання, не торкаючись маси суміжних фактів.
Отже, у червні 1941 року почалося наймасштабніше винищення людей за всю історію людства. Обидва противники бажали цього і прагнули до цього. Чому ж це сталося саме таким чином і чому СРСР зазнав жахливих втрат на самому початку вторгнення?
У відповіді на це запитання марно наводити співвідношення сил і засобів. СРСР мав перевагу перед Німеччиною за всіма позиціями, починаючи від особового складу і закінчуючи танками та літаками. Однак за всіх переваг поразка не просто сталася, а виявилася нищівною. Біля кордону було знищено практично всю кадрову Червону армію. Тільки тоталітарна форма управління державою спромоглася сколотити те, що залишилося, і дочекатися допомоги союзників. У СРСР не було поняття «прийнятні втрати», тому полководці могли без вагань спалювати сотні тисяч солдатів, не побоюючись справедливого покарання.
Як же могла статися така неймовірна подія? Для цього відступимо ще на кілька років назад і подивимося на витоки цієї війни. Зараз у світі залишилася лише одна країна, яка не визнає провини СРСР у розв’язуванні Другої світової війни, – це рф. Причому очевидні та незаперечні речі забалакуються найбезсовіснішим чином.
Хронологія початку війни виглядає логічно та беззаперечно. Події увійшли в динамічну фазу навесні 1939 року.
15 березня Німеччина окупувала територію Чехії і далі – Мемльський край.
21 березня Німеччина висунула претензії Польщі, після задоволення яких пропонувалося створити єдиний антирадянський фронт.
31 березня Чемберлен від імені Англії та Франції заявив про готовність надати Польщі гарантії безпеки.
1 квітня Гітлер виступив із промовою, в якій пообіцяв більше не захоплювати нових територій. Однак цього ж дня отримав інформацію про те, що Польща, Англія та Франція все одно укладуть військовий пакт.
3 квітня Гітлер підписав директиву про початок підготовки операції «Вайс» –вторгнення до Польщі.
6 квітня Польща підписала з Англією військову конвенцію про гарантії безпеки на випадок агресії. До неї приєдналася і Франція.
28 квітня Гітлер оголосив про денонсацію польсько-німецького пакту про ненапад, а також німецько-англійської морської конвенції. Саме тоді окреслилися контури протистояння.
3 травня було звільнено міністра закордонних справ СРСР Литвинова, за національністю єврея, і призначено Молотова. Ця рокіровка стала результатом таємних переговорів, які вийшли на фінішну пряму та вимагали формалізації. Зрозуміло, що німецькі керівники не хотіли мати справу з євреєм і попросили про знак доброї волі – зміну міністра. Це послужило Гітлеру сигналом про те, що СРСР не має наміру приймати бік Англії в майбутній війні.
22 травня Гітлер формалізує союзницькі відносини з Італією підписанням Залізного пакту.
23 травня Гітлер у промові перед керівництвом Рейху заявив, що Німеччина отримує шанс розширити «життєвий простір за рахунок території Польщі».
22 червня план операції «Вайс» був готовий для остаточного доопрацювання та підписання наказу про початок операції. План передбачав початок вторгнення наприкінці серпня. З цього моменту почалося розгортання сил і засобів на напрямках завдання удару.
28 червня відбулася зустріч Молотова та посла Німеччини Шуленбурга, де обговорювалися позиції сторін щодо Польщі.
18 липня 1939 року радянський торгпред Є.І. Бабарін передав економічному раднику німецького МЗС Карлу Шнурре проєкт торговельної угоди та перелік сировинних товарів, які СРСР готовий поставити Німеччині.
3 серпня міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп вперше зробив офіційну заяву на тему німецько-радянського зближення, в якій, зокрема, йшлося про можливий поділ сфер впливу.
15 серпня Шуленбург особисто повідомив Молотову про те, що Ріббентроп готовий прибути до Москви для остаточного вирішення всіх невирішених питань між СРСР та Німеччиною. Після цього німецькій стороні було запропоновано вивчити текст проєкту пакту, підготовленого до візиту Ріббентропа.
17 серпня з Берліна прийшло підтвердження готовності німецької сторони до підписання пакту.
18 серпня підписано торговельну угоду.
19 серпня Молотов передав згоду на підписання пакту в Москві 26–27 серпня. На що німецька сторона відповіла проханням про перенесення церемонії підписання більш ранній строк. Як потім стало відомо, це було зумовлено вже призначеною датою вторгнення в Польщу, а підписання пакту з розмежуванням сфер впливу повинно було відбутися до вторгнення.
21 серпня до Берліна йде згода Сталіна на прийом Ріббентропа 23 серпня.
23 серпня – підписання Пакту про ненапад між СРСР та Німеччиною з розмежуванням сфер впливу після падіння Польщі.
25 серпня відбувається витік інформації про характер зобов’язань, узятих на себе Англією і Францією щодо Польщі. Гітлер змушений посунути дату вторгнення в Польщу для отримання додаткової оперативної інформації.
26 серпня – початкова дата початку операції «Вайс».
28 серпня Гітлер отримує інформацію про відсутність ознак мобілізації військ Англії та Франції для допомоги Польщі та призначає нову дату вторгнення.
1 вересня починається операція «Вайс». Використовуючи дипломатичні та неофіційні канали, Англія намагається зупинити Німеччину від сповзання у велику війну, але це не вдається, і стає зрозуміло, що почалася нова світова війна.
3 вересня Англія та Франція оголошують війну Німеччині.
17 вересня РСЧА розпочинає вторгнення на східні території Польщі.
Ось так почалася Друга світова війна. Польща, Англія та Франція – з одного боку, Німеччина та СРСР – з іншого боку. Тут ми підходимо до аргументації класично-совкової та неосовкової, яка намагається витягнути СРСР із тієї багнюки, яку він сам і створив. А в результаті отримаємо підстави повернутися до назви статті із визначенням СРСР як світового алкаша. Про це далі.
(Далі буде)