СРСР як світовий алкаш (Частина 2)

У цьому місці нинішні російські та минулі совкові починають змішувати праве з білим і розповідають, що англійці першими почали в Мюнхені, тому пакт 1939 року не гірший за Мюнхенський 1938 року.

Тут іде просто жахлива шулерська гра, але у відповідь є два пакети заперечень. Перший містить ряд міркувань, які здавалися актуальними на той час. Насправді Німеччина вийшла з Першої світової війни не просто переможеною, а приниженою і на кабальних умовах. Практичні західні політики мислили реально і уявляли, що настане момент, коли Німеччина припинить виконувати умови капітуляції або тому, що вже не зможе через слабкість, або не захоче через силу. Станом на 1937 рік військової могутності однієї Франції вистачило б для розгрому Німеччини. До речі, вона це й хотіла зробити ще за перших ознак відродження німецького мілітаризму, продемонстрованими Німеччиною 7 березня 1936 року при ремілітаризації Рейнської області.

Однак, незважаючи на численні ноти та візити найвищих дипломатів Франції до Лондона, Англія відмовилася від військового втручання в ситуацію, а Франція вирішила, що самотужки вводити свої війська до сусідньої Німеччини недоречно. Тут треба враховувати той факт, що до 1936 року Гітлер ще не мав демонічного ореолу і, попри його диктаторські замашки, його приймали дуже прихильно за жорстку антикомуністичну риторику.

Мало того, в цей час в Англії, хай і з суто символічними повноваженнями, главою держави був король Едуард VIII. Це той самий персонаж із фільму «Король говорить», який зібрав купу «Оскарів». Відомо, що король Англії всіляко симпатизував Німеччині та особисто Гітлеру, маючи з ним постійний письмовий контакт. Тому ні про яку жорстку позицію Англії не могло бути й мови. Існує думка, що Едуард VIII зрікся престолу через бажання вступити в морганатичний шлюб з розлученою Воллес Сімпсон. Є інша версія. Короля змусили піти у відставку тому, що він затягував Англію у протиприродний союз із Німеччиною. На відміну від романтичного короля, британська розвідка чудово розуміла, яка проблема формується в Берліні. Однак прихильників нормалізації відносин з Німеччиною та нівелювання для неї наслідків Версальського договору було досить багато, а аргументів для жорсткого тиску на Німеччину не було. З такими позиціями Англія опинилася у Мюнхені. Тобто жорсткої опозиції Німеччині там і не планувалося.

Крім того, не треба кидати на одні й ті самі ваги Мюнхен і пакт Молотова – Ріббентропа. Вони різні за своєю суттю. Ні Англія, ні Франція не отримали ніяких територіальних вигод від цього договору, і навпаки, СРСР і Німеччина таки домовлялися про те, як загарбати чужі території!

І останній аргумент совкової фан-групи. Вони постійно педалюють тему про те, що Захід намагався спрямувати агресивні наміри на СРСР. Ось це дивує найбільше! Значить, десь є такий весь білий і пухнастий СРСР, інтересів якого мають дотримуватися і Англія, і Франція, і решта? А власне, чому?

З моменту свого утворення комуністична держава на весь світ заявляла, що єдиною метою її існування є поширення комуністичного устрою та ідеології на весь світ. Це називалося «роздмухати пожежу світової революції». У всіх засновників майбутнього СРСР було безліч друкованих праць про те, як, у якій послідовності, якими силами та в який момент слід встановлювати радянську владу в будь-якій країні! Абсолютно всіх європейських сусідів віднесли до розряду потенційних жертв. Для розхитування влади зсередини держав було організовано і чудово фінансовано міжнародну терористичну організацію Комінтерн. У її надрах велася підготовка терористів різних профілів, і її каналами забезпечувалися грошима, документами і зброєю терористичні осередки в десятках країн.

І ось тут ми переходимо до аналогії. Ви живете в багатоквартирному будинку, де один із сусідів – хронічний алкаш. Він постійно паскудить у під’їзді та ліфті, вночі горлає пісні зі своїми дружками, лякає дітей, а іноді – стає неадекватним і агресивним, нападаючи на сусідів. При цьому у п’яному чаді обіцяє всім пустити кров. Те, що він коїть зі своїми домашніми, не залишає сумнівів у тому, що він реально може наробити подібних справ. Навіть якщо ви сповнені сил і можете йому подарувати хук чи аперкот, він знову прийме на груди і просто вас не впізнає, а якщо і впізнає – забуде, що останній ліхтар під його оком – справа ваших рук. І ось одного вечора по двору бреде ще одна компанія алкашів, між ними зав’язується бійка, то ви що ж, побіжите захищати власного алкаша-сусіда? Запитання риторичне, але російські історики чомусь вважають, що суцільна агресивна політика СРСР щодо європейських країн і ті жахливі масові вбивства та голодомори, які в себе коїть ця хвора держава, повинні викликати партнерські та добросусідські почуття. СРСР взагалі ніколи не хотів мирно жити з сусідами і завжди готував їм війну. Зараз рф продовжує цю традицію.

А тепер від аналогій – до реальних подій. Головним задумом Сталіна було на першому етапі розмежувати сфери впливу з Німеччиною і за програмою-мінімум – захопити Фінляндію, Балтію, схід Польщі й частину Румунії. Тим часом Німеччина захоплює всю континентальну Європу і загрузає в Англії. В цей час Сталін завдає удару в спину, і починається «визволення» Європи! Місцеве населення зустрічало б РСЧА як визволителів, і СРСР м’яко і ненав’язливо отримав би лояльну та вдячну Європу, без партизанських рухів та опорів. До того ж в Англії, а також у США, що маячать за її спиною, не було б аргументів проти такої м’якої експансії! Мовляв, ви мали шанс, але ви його втопили в морі біля Дюнкерка.

Що ж вийшло насправді? Гітлер вдарив на випередження, і вся кадрова армія, що стояла на окупованих територіях, отримала те, що мав отримати в Чехії чи Нідерландах Вермахт, – опір місцевого населення. Вся Балтія, захід України та Білорусії підтримав німецькі війська. Росіяни відчули на собі всю міць саботажу місцевого населення. А громадяни з цих територій, призвані до Червоної армії, розстрілювали своїх командирів та замполітів, переходячи на бік німців. Тобто РСЧА потрапила саме в ту пастку, яку розставляла для німців! Фактично Вермахт опинився на дружній території, а РСЧА – ні, бо її виганяли як окупанта!

Це один, але дуже важливий чинник, який і зумовив оглушливий крах Червоної Армії в перші дні війни.