Ефект Задорнова (Частина 4)

Продовжуємо тему та повертаємося до нашого списку.

Еріх Людендорф – один із найвищих чинів німецької армії, який до кінця прагнув продовження війни. Його особиста участь додала додаткового драматизму останній фазі Другої світової війни, це був переконаний мілітарист. Однак більш майстерно його роль було зіграно в тіні. Далі просто факти.

Людендорф був ініціатором та організатором відправлення Леніна та інших до росії в тому самому опломбованому вагоні.

Людендорф представляв інтереси Німеччини на мирних переговорах 1918 року у Бресті та отримав згоду від більшовицької росії на всі висунуті умови, в тому числі – на виплату жахливої контрибуції.

Людендорф став тією людиною, яка розгледіла у відставному єфрейторі Гітлері ту іскру, з якої розгориться полум’я нової Німеччини та нової війни.

Вважаю, що вже цього достатньо для того, щоб уважно і з належною повагою поставитися до архівів, які не становили інтересу для КДБ. Причому серію передач було обірвано, і невідомо, що ще містилося в заборонених серіях. У будь-якому випадку, там було покроково розписано операцію з консолідації німецького народу та перетворення його на монолітну масу, що сліпо вірить вождеві. Як виявилося, для цього треба не дуже багато.

По-перше, треба заволодіти хоча б частиною, а в ідеалі – всіма ЗМІ.

По-друге, слід обдурити людей настільки, щоб зламати їхнього внутрішнього цензора і змусити вірити всьому, що пишуть або кажуть ЗМІ.

По-третє, необхідно навіяти народу, що насправді він – найкращий, винятковий. Причому власну позитивну відмінність слід базувати на історичному минулому (якого ніхто не знає), а вади чужих показати простіше простого.

По-четверте, обов’язково вибрати відповідного ворога, на якого буде утилізовано всю негативну енергію народу. І для успішної чистки всередині та наступної експансії ворог повинен вибиратися відповідним, бо його винищення передбачається як усередині, так і зовні.

По-п’яте, правильно обрати авторитарну фігуру, яка стане певною «точкою біфуркації» для нового стану народних мас.

Дуже схоже на те, що автор документального циклу отримав повний та докладний опис моделі перетворення народу на безвільне стадо. Однак, як бачимо з набору елементів, для запуску системи слід було зануритися в історичні дослідження, щоб зліпити основу, на якій можна вирощувати те, що успішно і швидко виростив Адольф Алоїзич Шикльгрубер (Гітлер).

І ось, крім титрів цього серіалу, прізвище Дугіна все частіше почало з’являтися під «працями» дослідника давньої історії території росії та філософії. Треба відразу зауважити, що Дугін немає ні історичної, ні філософської, ні філологічної освіти. Він злегка вчився на авіаційного техніка в МАІ, але його звідти виперли з другого курсу. Якимось езотеричним чином у Дугіна виявся диплом про закінчення заочного курсу навчання в Новочеркаському інженерно-меліоративному інституті.

Коротше кажучи, авіаційний агрономо-меліоратор узявся за профільні питання і невдовзі досяг успіху на терені історії, політології, соціології і, звісно ж – філософії. Як його спеціальність співвідноситься з цими галузями знань, може пояснити авіаційний інженер і вже історик та філолог Задорнов. Але це не все. Доступ до згаданих вище архівів могли отримати лише перевірені дослідники, які мають профільні досягнення та «допуск». Задачу про те, як заочний меліоратор отримав схвалення КДБ і допуск до секретних архівів, кожен може розв’язати самостійно.

Але найцікавіше сталося трохи згодом. Агроном Дугін вирішив захистити дисертацію за своїм профілем «Соціологія». Який зв’язок існує між цією дисципліною та меліорацією – особисто мені невідомо. Проте факт залишається фактом. Не відкладаючи у довгий ящик, Дугін захищає ще одну докторську дисертацію, але вже за фахом «Політологія». Що характерно, докторантура Дугіна протікала у Ростовському інституті МВС.

Після цього у 2008 році меліоратор, який оформив наукові «корочки» соціолога та політолога, став професором МДУ. Таке навіть Задорнову виявилося не під силу. Однак у цей час Дугін вже входив у коло осіб, наближених до імператора. Він став одним із батьків нинішньої теорії євразійства. Спритний Сурков просто перехопив і розвинув ідеї, запропоновані Сашею Дугіним. Схоже на те, що Дугін, будучи спритним ділком, нарвався на ще спритніших хлопців, і його напрацювання про механізми управління масовою свідомістю, почерпнуті в закритих архівах, було підхоплено та реалізовано без його чуйного керівництва.

Однак Дугіну не варто ображатися ні на Суркова, ні на Володіна. За великим рахунком, він сам поцупив ідею євразійства у Карла Гаусгофера (в тих самих архівах), просто допиляв її під нинішню ситуацію і вже не під «фатерлянд», а під «русскій мір». Саме Дугіну належать ідеї формування нового фундаменту євразійства базовими точками складання на місцях типу Аркаїма та на філологічній еквілібристиці, що прив’язує сучасних Дугіних і путіних до витоків «протокультури».

Проте фундаментальні розвідки меліоратора діють лише на вразливих чи обмежених людей. Путінські опричники вичавили з Дугіна механізми впливу на натовп, а також джерела, з яких він черпав свою «мудрість», після чого – культурно попросили його з кремля.

А Задорнов зробив ставку на Дугіна і якийсь час відчував себе в обоймі путіна, а тому перейнявся ідеями євразійства та «русского міра». Саме Дугін вплинув на Задорнова у плані православ’я. А незліченні книжки та книжечки про Аркаїм, Гіперборейські теорії та інші, напівокультні речі захопили Задорнова не на жарт. Напевно, це вже вікове, але тут Міша вляпався по самі вуха. Він просто не роздивився обрисів повноважної та абсолютно задокументованої нацистської теорії. Він уже відчув, що натягує на себе шкуру Ленні Ріффенштайль*, а це його ніяк не влаштовує. Зараз він намагається зобразити імітацію критики, але його гумор уже помер і згнив, а все, що він зараз видає, – суцільне похмуре ла*но. Тепер Задорнов визначив своє амплуа. Йому забракло сил залишитися над процесами і видавати мудрі речі, він не захотів пірнати в помиї за публікою, що деградує, – він став одним із тих, хто формує та прискорює цю деградацію. Схоже на те, що він отримує насолоду від того, як втоптує в бруд свідомість власного народу і як руйнує залишки культури. В результаті виходить ось це.

Завершуючи цикл статей про Задорнова, хочу навести цитату прекрасної актриси, мудрої жінки та незламної людини – Фаїни Георгіївни Раневської, без купюр:

«Люди як свічки: або горять, або в жопу їх».

Ось ця цитата і показує різницю між двома Михайлами – Жванецьким і Задорновим.

Ленні Ріффенштайль* – німецька кінорежисерка, яка оспівувала Гітлера та його режим. Створені нею знамениті фільми «Тріумф волі» та «Олімпія» стали взірцем пропаганди в кінематографі. Стверджувала, що не була в курсі жахливих злочинів, які коїв гітлерівський режим.