Знижувальний коефіцієнт обставин (Частина 4)

Ми маємо власний набір пояснень, два з яких вважаємо за можливе тут навести. Перше пояснення лежить на поверхні. Достатньо згадати ті відкриті дані, що вказують на склад наших військ, які брали участь у штурмі й захопленні Донецького аеропорту, рейду вздовж кордону і назустріч тій групі, через Дебальцеве. Окрім добровольців, там працювала еліта ЗСУ – спецназ і десантники. Причому спецназ використовувався весь і десантники – теж. Загалом вони брали участь у не форматних для себе бойових діях. Простіше кажучи, вони працювали в режимі механізованої піхоти. Це сталося тому, що вони були найбільш боєздатними частинами ЗСУ, які могли виконувати поставлені командуванням завдання. Інші частини, зокрема артилеристи, танкісти тощо, терміново приводили до тями матеріальну частину і заповнювали свій склад до штату воєнного часу.

Але ж з того боку відбувалося те саме! Тільки ми не приховували розваленого стану армії та вимушеного характеру нецільового використання спецназу та десантників, а в рф про це взагалі мовчать. Проте фактично вторгнення здійснювали саме десантники, морпіхи та спецназ різних родів військ і навіть внутрішні війська.

Такий склад ударного угруповання свідчить про те, що реальний стан величезної російської армії не такий уже й райдужний, якщо в горнило відразу кинули еліту. Ми про це почали дізнаватися, коли російських спецназівців та десантників стали пачками виловлювати на передовій, і за тими відлуннями з московії, які висвітлювали поховання новопреставлених рабів. Тут виявилися і псковські, і коломенські десантники, і спецназ із Кубінки, і багато інших відомих армійських підрозділів, які, безумовно, є елітою російських військ.

Але, як говорив месір Воланд, біда не в тому, що людина смертна, а в тому, що вона раптово смертна. А від себе додамо: ще й у тому, в якій кількості вона смертна. А кількість була такою, що російські військові забили на сполох на саму гору. Еліту викошували, як бур’яни біля сільського сортиру. Мало того, всілякі «специ» стали потрапляти в полон, а утилізація їхніх колон відбувалася настільки епічно, що десантники з Пскова гасали по степу з мокрими штанами і з тремтінням кричали в нірки ховрахам: «Мамо, де я?» У такому вигляді їх і відловлювали наші розвідники, видавали нові штани й садили перед камерами передавати привіт мамі.

Зрозуміло, що з таким успіхом бої загрожували вкласти еліту десь у степах, а потім довелося б кидати в бій весь інший набрід, фотки якого з професійним інтересом розглядають психіатри. А це могло викликати ефект доміно. Тож іще велике питання щодо того, кому тоді перепочинок був потрібніший.

Крім того, є ще деякі міркування, які ми висловлюємо на підставі інформації з других рук. Відкрите вторгнення змінило б малюнок війни не тільки для нас, а й для противника. Адже путіну була потрібна маленька переможна війна, а російські військові отримали пряме послання від наших військових про те, що, формалізуючи офіційне вторгнення, вони розв’язують руки і нам. А у прикордонних з Україною областях рф вже розосередилися наші фахівці з нерухомості та ландшафтного дизайну. Причому по тій хвилі моровиці, яка прокотилася згодом по лавах одіозних бандитів серед окупантів, справу свою вони знають добре. І ось росіяни дізнаються, що увійшовши в Україну через кордон Ростовської області, вони отримують рідкісну можливість ознайомитися з новинками того ж ландшафтного дизайну або промислового зносу об’єктів нерухомості, мостів, нафтосховищ, гребель, скупчення військової техніки (хоча щось таке у них кілька разів з технікою таки сталося), ешелонів з особовим складом тощо.

Таке попередження пройшло після того, як вони із санітарами відловлювали своїх грізних десантників під Луганськом і вже розуміли, що так чітко прилетіти одразу дві «Точки» просто не могли і це відпрацювала група ландшафтних дизайнерів.

Якось ми писали про те, що війну слід переносити на територію противника, і її вже там було підготовлено. Якби путін вирішив плюнути на гібрид і погнати війська відкрито, то війна пішла б у Ростовську область, а Бєлгородській та Воронезькій слід було б приготуватися і десять разів подумати, чи пускати свої війська через кордон в Україну. Тоді ми просто не знали, що фахівці сидять у затишному місці, курять цигарки, перекушують сухими пайками і чекають на умовний сигнал для початку дискотеки.

Загалом російські військові сприйняли анонс цих чудових заходів серйозно, бо перед цим оформлювали документи на елітний «вантаж 200». Ось тому відмову від «повномасштабки» списують на Франсуа з Ангелою, які до цієї справи не мають жодного стосунку, а зажмурених ватажків банд офіційно записано за незвіданими і таємними силами, які один з очевидців описав приблизно так: «А вдоль дороги – мертвые с косами стоят. И – тишина».

Тож наявність потенціалу – це потенціал, а його реалізація – зовсім інша справа. Тому свій потенціал нехай панове «караганови» та іже з ними показують своїй публіці. Вона таке любить, а ми – зберігаємо спокій та чистимо кулемет.