Уперше опубліковано: 26.06.2018
Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Невгамовний імператор»
Імператора одночасно роздувало, слабило і нудило. Перші дві неприємності – від того, що йому стало відомо про «Джавеліни» в Україні, а нудило від того, що і як йому про це розповідали холуї. Воно ж як було. Розмови про «Джавеліни» йшли вже давно, тільки астрологи, шамани, гадалки й гадуни запевняли, що далі розмов справа не піде. Приблизно те саме сказав і його міністр, якого він любив називати то Буцефалом, то Інцитатом, а іноді – й Росінантом, але коли той, виблискуючи пенсне, удванадцяте повторив: «До цього справа не дійде», – імператор раптом помітив, що в того не тільки вся спина біла, але в чомусь білому були манжети його сорочки і навіть рукави, і навіть під носом було біле. Спочатку імператор подумав, що старий користується пудрою, але потім зрозумів, у чому справа, і відпустив його з богом. Головне – старий був відданим бійцем.
Він закрив тему і навіть не хотів про це нічого чути, доки не побачив картинку з цими «Джавелінами» в руках українських військових. Тут він викликав командувача військ і почав здалеку:
– А де наша гвардія? Гвардія де?
Командувач замислився на хвилину й відповів:
– Очевидно, обходить із флангів.
– Кого?
– Всіх.*
Тоді імператор вирішив більше не відкладати головне запитання і поставив його просто в лоба. Ось просто навідліг:
– Кажуть, в Україну «Джавеліни» поставили. Нічого про це не чули?
– Хто каже?
– Ну ось, у телевізорі кажуть і навіть показують їх там. То що там насправді?
– Чесно?
– А то? Імператор я чи кінь у пальто?
– Імператор, ваше сіятельство, кінь у пальті чекає у приймальні!
– Ах, цей, із білою спиною?
– І з білим носом, ваша величносте! – відрапортував командувач.
– Ну, валяйте правду. Як є. Сідайте, в ногах правди нема.
Вони сіли біля чайного столика, і холуї спритно розлили чай по чашечках. Імператор узяв свою і, посміхаючись, запропонував командувачу:
– Пригощайтеся. Чай особливий. Такого ви ще ніколи не пили. Зовсім нова рецептура. Так і називається – «Новічок».
Командувач узяв чашку в руки, але до губ напій не підніс. Він нервово проковтнув, кадик із гуркотом кинувся кудись униз і так і не виринув.
– Доповідайте, не соромтеся. Як є.
Командувач вирішив вийти з ситуації казарменим способом, обережно поставив чашку на стіл, схопився на повний зріст і, козирнувши, відрапортував:
– Слухаюсь, ваша величносте!
Імператор оцінив гру командувача і кивнув йому, мовляв, продовжуй.
– Тут ось яка справа. Повідомлення про те, що «Джавеліни» поставили в Україну цього тижня, – «качка».
– То це все бутафорія?
– Ні, не бутафорія.
– То в чому справа?
– Їх поставили набагато раніше і навіть випробували чи то під Хренівкою, чи то під Марло Карсовим, точно не пам’ятаю. Словом, там наш танк на передок підходив, і вони його «Джавеліном» спалили начисто.
– Звідки це відомо, що «Джавеліном»?
– Уся справа в тому, як він б’є. Все інше лупить у бічну проєкцію, а «Джавелін» – робить «гірку» і лупить зверху в двигун. Там броні майже немає, і там же найгарячіше місце – двигун, а ракета наводиться на тепло.
Імператор підвівся, заклав руки за спину і мовчки став ходити туди-сюди по діагоналі приймального залу бункера.
– А звідки воно там?
– Що, ваша величносте?
– Тепло звідки?
– Наскільки мені відомо, саме там стоїть двигун внутрішнього згорання.
– Хвилинку! – стрепенувся імператор. – Ви хочете сказати, що там усередині щось горить? Хто таке допустив?
– Конструктор двигуна Рудольф Дізель!
– Чужак?
– Німець, ваша величносте!
– Треба у Герхарда поцікавитись. То це він нам таку диверсію влаштував? Знайти і знищити! У канцелярії візьміть заявку на плутоній та все організуйте.
– Ваша величносте, вже все зроблено. Він уже мертвий!
– Ну, слава богу. Хоча б щось корисне можете зробити самостійно. У будь-якому випадку, це неподобство з вогнем усередині двигуна треба припиняти. Американська ракета не повинна бачити жодного тепла. І боже борони застосовувати внутрішнє згорання.
Через те що імператор не наполягав на дегустації чаю, командувач вирішив, що гроза минула і можна розслабитися, але ситуацію треба було якось закривати і не залишати в підвішеному стані.
– Ваша величносте, дозвольте звернутися.
– Звертайтеся.
– Діма Рогозін, який завідував військовою промисловістю, а тепер завідує космосом, пропонував оригінальну силову установку для бойових машин, що не має аналогів. Спочатку планувалося її застосувати на авіаносці «Кузьма», але потім проєкт адаптували і під бронетехніку. Але його ідею поклали під сукно та просували проєкт «Армата».
– Тільки не кажіть, що і в неї у двигуні щось згорає!
– Як не сумно, але це саме так.
Імператор узяв блокнотик і щось записав у нього червоним олівцем, як це любив робити Сталін.
– Гаразд, викладайте, що там за проєкт у Рогозіна був?
Командувач швидко розкрив шкіряний портфель і витяг звідти важкий том із сургучними печатками, на якому було написано: «Основний бойовий танк «Сороконіжка». Імператор зацікавлено втупився поглядом на папку, і холуї швидко прибрали чайні прибори. Командувач розклав папери прямо на столику і квапливо почав:
– Родзинка проєкту якраз і полягає у відсутності двигуна внутрішнього згорання. Як видно з назви, рух танка здійснюється за рахунок сили ніг…
Так вони просиділи ще три або чотири години, детально обговорюючи ті чи інші параметри тактико-технічних даних перспективної бойової машини. Звісно, деякі моменти вимагали свого доопрацювання, але вже з концепції було видно, що «Джавеліну» такий танк – не по зубах. Імператор славився тим, що вміє схопити суть і довести її до краю. А в голові у нього крутилася думка:
– Та хоч тисячу «Джавелінів» завезіть, ми їх зробимо непотрібними. Наші сороконіжки будуть проривом технології. Аналогів – точно не буде. Ми їх знову переграємо у хитрій багатоходівці. До речі, можна буде й нинішні танки переробити, викинути звідти старі двигуни, і вони стануть «стелсами».
Словом, якщо людина геніальна, то вона геніальна у всьому, а імператор явно був генієм.
*Із х/ф «Той самий Мюнхгаузен».