Чеченський урок України (Частина 3)

ВТОРГНЕННЯ № 2

Як відомо, другу хвилю вторгнення, вже силами регулярних військ рф, було проведено в новорічну ніч із 31 грудня 1994 року на 1 січня 1995 року. Тоді в Чечню увійшли угруповання російських військ, метою яких було придушення того, що було названо сепаратизмом, але що прямо закріплено в конституції рф і що обіцяв президент рф, – відокремлення Чечні від рф.

Слідом за цим почалися запеклі бої, на які москва спочатку ніяк не розраховувала. А під час прикриття провалу листопадової операції міністр оборони Павло Грачов особисто сказав про те, що це була самодіяльність, а якби виникла необхідність використання збройних сил, то «силами одного парашутно-десантного полку упродовж двох годин можна було б вирішити це питання». Ба більше, він тоді сказав, що армійська операція повністю виключає введення бронетехніки в місто.

Зауважимо, що в самій Чечні й поряд з нею немає жодних шахт, але вже тоді Грачов з посмішкою розповідав про те, що з території рф до Чечні увійшли якісь братки на бронетехніці, включаючи й танки, невідомо звідки взяті, не інакше як із невідомих шахт. Уже тут працювала схема, запущена в Україні, з невідомою «опозицією» та горами зброї з «військторгу».

Але був ще один цікавий момент, який так і залишився непоміченим. Усю увагу преси та громадськості було сконцентровано на знищенні Майкопської мотострілецької бригади, яка увійшла на броні в центр Грозного і стала біля залізничного вокзалу, мабуть, для того, щоб забезпечити вивантаження техніки, яка прибуватиме ешелонами. В будь-якому разі, сили бригади самі увійшли в мішок і затягли його горловину. Фактично майже всю бригаду було знищено, а всю бронетехніку – спалено. І це – незважаючи на критичні зауваження Грачова про бронетехніку в місті.

Але фокус у тому, що Майкопська бригада була не одна, а з інших напрямків рухалися інші угруповання. Було намічено чотири напрямки руху ударних угруповань із загальним напрямком на Грозний. Це були: Північне угруповання, куди входила вбита Майкопська бригада, і Північно-Східне угруповання, укомплектовані зведеними загонами мотострільців. А крім того, були угруповання «Схід» і «Захід», загальна чисельність особового складу й техніки в яких перевищувала її у двох перших угрупованнях.

Так от, дві останні групи було сформовано відповідно: «Схід» – на базі 104 дивізії (Кіровабадської) ПДВ, пізніше переформатованої в 31 ДШБ (Ульяновськ), а «Захід» – на базі 106 дивізії (Тульської) ПДВ. Причому перша активно брала участь у карабахських, а потім – і абхазьких подіях. Тож Грачов знав, кого посилати на бійню.

Ми недарма кілька разів поверталися до загибелі Майкопської бригади, бо цей розгром перевершив інші події, про які росіяни зовсім не люблять згадувати, особливо Паша Грачов. Насправді всі угруповання увійшли в бойове зіткнення зі збройними силами Ічкерії і зазнали втрат. Просто у Грозному було тотальне знищення, і все це ще довго можна було бачити на власні очі. Журналісти знімали види розбитої техніки та трупів росіян, яких уже починали їсти собаки. Але десантникам дісталося не менше, і весь апломб Грачова було спущено в унітаз. Чеченцям було начхати, кого вони знищують – мотострільців чи десантників. Зрештою, ті перетворювалися на однакові та безликі трупи, а вигляд «десантури» чеченців зовсім не бентежив.

Як ми пам’ятаємо, літнє вторгнення зс рф на територію Донецької та Луганської областей було здійснено саме силами ПДВ. Одне угруповання рухалося на Луганськ, а друге – від Успенки в загальному напрямку на північний захід Донецька. І обидва ці угруповання зазнали жахливих одномоментних втрат.

Наразі немає достовірних подробиць, але те, на що можна спиратися, виглядає приблизно так. Луганське угруповання противника було точно накрито ракетним ударом. «Точки-У», що прилетіли, накрили всю колону, і кількість трупів ішла на сотні. Друге угруповання накрила наша авіація, а саме пара штурмовиків, які раптово виявили місце зосередження ударного угруповання противника. Причому вони були не на марші, а в місці зосередження. Як це описують наші читачі, пара штурмовиків спочатку накрила шикування особового складу, водночас відправивши сцарю посилку з більш ніж чотирьох сотень «двохсотих», а потім залишками боєприпасів – спалила техніку ворога.

І тоді в Чечні, і в нас через 20 років вторгнення забезпечувалося силами ПДВ, і саме їх успішно кришили як чеченці, так і ЗСУ. Це – еліта, втрати якої найболючіші у плані репутації. Тож Чечня відмовилася здаватися і дала такий бій, що росіяни не лише засумували, а й зажмурилися. Це потім була 9 рота й інші варіанти тотального знищення всього особового складу наявного підрозділу, не лише десантників.

І тоді в москві почало міцніти переконання, що суто військовими методами Чечню придушити не вдасться, а тому треба розгортати психологічну війну. Як це не дивно, але і в цьому варіанті війни росіяни зараз показують ті ж самі прийоми, тільки трохи допиляні у плані технічних засобів і технологій.

(Далі буде)