ВТОРГНЕННЯ № 1
Відразу після того як Єльцину доповіли, що в Чечні не бажають слухати промови у стилі ультиматумів, а для більшої яскравості викладу прибрехали трохи диких історій, було вирішено налякати негідників, щоб не кортіло. Щоправда, в цей час росія ще не перестала їсти з рук Заходу, а тому треба було налякати Чечню, але не налякати Захід. Саме в цей момент, а не навесні 2014 року, було помічено перших відпускників на танках, БМП та БТР. За 20 років до Донецька та Луганська вони «заблукали в Чечні» саме так, як це сталося і в нас. Мало того, північні райони республіки, в яких був присутній критичний відсоток генетичного сміття, відомого тепер як «казачки», проголосили окрему, підпорядковану москві республіку. Якщо взяти лише ці два факти, то збіг дій москви стає майже стовідсотковим.
Нагадаємо, що у 1994 році путін навіть близько не підходив до Чечні. Тоді він захоплено торгував гуманітаркою, прорубував вікно наркотрафіку до Колумбії та купував свою першу нерухомість у країнах НАТО. Тож путін не вигадав ні гібридної війни як такої, ні її основних принципів. Як мінімум за два десятки років до цього все було відпрацьовано та втілено в життя.
Наприкінці листопада 1994 року було зроблено спробу розігнати непокірну чеченську владу силами «добровольців». Там фокус був у тому, що лише варіант А передбачав обмежитися демонстрацією сили. Якби Грозний здався, то учасникам операції дали б медальки, чергові звання та інше. Добровольцями їх зробили для варіанта Б. Він передбачав жорстке застосування зброї в центрі міста, що спричинить жертви мирного населення. Зрозуміло, що Захід здійме виття, і тоді Єльцин міг би зробити тупу морду та обуритися у стилі «Кошелек, кошелек, какой кошелек?», провести «розслідування» та авторитетно заявити про те, що це – не «наші єноти». Тобто відпускники чітко знали, що їдуть у режимі найманців вбивати місцеве населення. І вони поїхали. До речі, вони виступали від імені влади тих районів Чечні, які були відвертими маріонетками кремля. Грозний прийняв їх жорстко, і ситуація пішла за не передбаченим раніше варіантом С. Ніхто не очікував, що чинитиметься збройний опір і тим більше – опір успішний та ефективний. Коли полонені відпускники почали співати пісень, вивалюючи все, що знають і як їх готували до операції, Кремль на всю потужність врубав план прикриття за варіантом Б.
Найсумніше в цій історії те, що Захід не побачив паростків відродження того смердючого і кривавого совка, який так довго і вперто зводили в могилу. Пауза між 26 листопада і 31 грудня була потрібна не тільки для того, щоб перекинути в Чечню війська, зокрема – знамениту Майкопську бригаду, що майже повністю загинула у Грозному, а й для того, щоб промацати Захід стосовно реакції на відверто силові дії силами регулярної армії.
Було б цікаво почитати дипломатичне листування рф із партнерами з країн Заходу, щоб зрозуміти всю глибину помилки, допущеної в Європі й за океаном. Але врешті-решт стало зрозуміло, що Захід заплющив очі на те, що Єльцин вирішив використати армію вже не для залякування Чечні, а для знищення тих, кому він сам запропонував взяти стільки суверенітету, скільки зможуть. Ось через те, що вони змогли, він і вирішив їх вбивати.
Тобто тільки в цьому маленькому епізоді програлося відразу дві містерії, які згодом буде повторено ще не раз і які відбуваються на наших очах. Перша свідчить про легкість відмови російських керівників від своїх слів. Нещодавно ми наводили слова високопосадовця про те, що за останні 400 років росія ніколи не виконувала взятих на себе зобов’язань із власної волі. Все, що вона виконала, було виключно з примусу. Інакше це просто не працює. І друга містерія – легка відмова від своїх військових, яких москва послала виконувати брудну роботу. Нічого нового в російсько-українській війні немає. Все вже було у Чечні.
Але найбільш приголомшливий збіг виявився у першій фазі вторгнення регулярних військ. Він набув вигляду натурального дежавю.
(Далі буде)