Уперше опубліковано: 03.01.2022
Автор: anti-colorados
Тут треба зауважити, що і Штатам корона лідера Західного світу вже також давно натирала, і вони десь проґавили точку балансу й ті методи, якими вони діяли за часів Холодної війни, тому перестали нормально сприйматися союзниками та партнерами. У Вашингтоні цю тенденцію вловили надто пізно, але вже давно відомо, що мобілізаційний тип відносин має свої межі і, безумовно, повинен мати якусь реальну загрозу, яка і стала причиною мобілізації. Після розвалу совка така причина зникла.
Причому Штати самі ж і визначили темп руйнування образу цієї загрози по суті, не маючи на це жодних причин. Совок хоч і розвалився, але не настільки, щоб повністю виключити можливість рецидиву мілітаризму. Тим більше що Штати не довели до кінця хоча б один важливий захід – не вирвали ядерне жало, яке залишилося у совка. Початок було покладено правильно, але той плутоній, який виїхав до США, був лише першим із трьох кроків, які треба було зробити до того, як списувати московську загрозу з рахунків. Наступним кроком мало стати знищення російського ядерного арсеналу, а третім – знищення матеріальної бази для отримання збройового урану і плутонію та складання ядерної зброї.
Проте заклик «Ворога повалено» пролунав, і почалася демобілізація. Схоже на те, що у Штатах хтось зрозумів цей промах, і ми стали свідками кількох спроб повторної мобілізації, яку намагалися зробити Штати, але краще б вони цього не робили взагалі. Точніше, робити було можна і потрібно, тільки от як платформа для мобілізації вони не підходили абсолютно. Такі теми, як боротьба з тероризмом та глобальним потеплінням, за визначенням не могли стати основою для консолідації. І це не тому, що ці теми не актуальні, а тому, що вони надто абстрактні для населення навіть власної країни, а тим більше – для населення країн-партнерів та союзників.
Зауважимо, що жодна партія, яка опинилася при владі у країнах Заходу, не змогла здобути перемогу на антитерористичному чи екологічному порядку денному. Знову ж таки, це зовсім не означає, що Земля не має перспектив перетворитися на пустелю через незворотні екологічні зміни або якийсь особливий вид терористичної атаки, наприклад – КОВІД у кубі, але якщо йдеться про якісь конкретні речі, то це не спрацює і не спрацювало. І ось ЄС якраз і став таким собі захисним механізмом для будь-якого протекціонізму, зокрема й американського. На зорі ЄС це особливо й не приховувалося, а у планах було вивести спільну економіку ЄС на перше місце у світі так, щоб мати єдиний потужний голос у будь-якій ситуації. І Британія увійшла в цей союз саме з цією метою.
Ще один момент треба враховувати в цій комбінації. Просто згадаймо, як згодом до ЄС приєднувалися нові країни. Їм виставлялися вимоги економічного, політичного та юридичного характеру, без виконання яких кандидат не мав шансів на вступ. І особливо це стосувалося демократичних параметрів країни, що зачинило двері до ЄС перед Туреччиною, наприклад. Це все до того, що Британія розраховувала, що включається у спільноту демократичних країн, які мають однакові уявлення про безліч речей, у тому числі про тоталітаризм. Тобто базові засади країн ЄС приблизно однакові, і в цій компанії можна було будувати новий світовий порядок зі ще одним демократичним центром. Простіше кажучи, було задумано концепцію двополярного Західного світу, один із яких, як і раніше, мав залишатися у Вашингтоні, а другий – формуватися у Брюсселі. А Британія як одна з найстаріших демократій повинна була відігравати якщо не лідерську, то вже точно – стабілізаційну роль у ЄС.
(Далі буде)