Уперше опубліковано: 03.01.2022
Автор: anti-colorados
Як це не дивно, але впродовж останніх двох-трьох років ми постійно пишемо про те саме. Приклад того, що коїв Трамп у США, якраз і вказував на те, що він не просто відходить від базових цінностей, а вже не приймає їх як такі. Те ж саме стосується і європейських країн, у тому числі й Німеччини, яка легко розмінює ці цінності на сумнівні подачки від москви та Пекіна. І ось як виглядає одна з цілей, поставлена урядом перед Британією.
«Наша перша мета – підтримка відкритих суспільств і захист прав людини як сили добра у світі. Міжнародний порядок настільки ж стійкий і легітимний, як і держави, які його формують. Тому ми будемо підтримувати відкриті суспільства, які характеризуються ефективним управлінням та стійкістю всередині країни, які співпрацюють з іншими країнами на основі прозорості, належного управління та відкритих ринків».
Словом, Британія повертається до базових принципів захисту демократії в тих країнах, де народ зробив цей свій вибір, і недвозначно вказує на те, що в найближчі кілька років буде показано безпрецедентне зростання оборонного бюджету, тому що військова загроза з боку Китаю та рф змусила переглянути рівень оснащення своїх збройних сил з точки зору забезпечення безпеки британських інтересів. Очікується, що в найближчі чотири роки фінансування збільшиться покроково на 24 мільярди фунтів стерлінгів. Це суттєво перевищить зобов’язання, які взяли на себе країни НАТО, і вкрай важливо у світлі того, які небезпечні панівні тенденції фіксує британський уряд.
Наведені далі цитати взято вже з доповіді міністра закордонних справ Великої Британії.
«Перша – це спроби руйнування світового порядку, що склався після Другої світової війни, який ще покоління тому здавався непохитним. Демократія здає позиції. Очікується, що в цьому десятилітті сукупний ВВП автократичних режимів перевищить сукупний ВВП всіх демократичних країн світу. Тільки замисліться на секунду про те, що це означає. Тиранія стає багатшою, ніж свобода. Це має значення для нашої країни, тому що ми знаємо, що стабільні демократичні країни, які поважають свободу, набагато менше схильні розв’язувати війни, надавати притулок терористам і провокувати великомасштабні імміграційні потоки. З демократичними країнами, як правило (не завжди, але загалом), легше торгувати і легше співпрацювати для вирішення наших спільних проблем. Це перший момент.
Друга тенденція – поява нових загроз. Після 11 вересня ми звикли говорити про асиметричну війну, але технології на службі зла стають новою небезпечною зброєю, застосування якої при цьому поки що важко класифікувати як збройний конфлікт. Нам довелося відчути це на собі. Три роки тому цього ж місяця ми стали свідками атаки на вулицях Солсбері, скоєної із застосуванням нервово-паралітичної речовини. Атаки, в якій не пролунало жодного пострілу. У той самий час держави, терористичні групи і банди злочинців використовують технології, щоб наражати на небезпеку наші будинки, наші підприємства і нашу інфраструктуру.
Третя тенденція теперішнього часу, мабуть, найнебезпечніша. Це посилення тих чинників, які ми не можемо розглядати інакше як потенційні загрози самому нашому існуванню. Це загрози нашій цивілізації, величезним верствам населення світу чи навіть самій нашій планеті…
І все ж, незважаючи на всі ці загрози, зараз не час вдаватися до відчаю. Тому що у нас так само багато причин для оптимістичного погляду на майбутнє – як у Великій Британії, так і у всьому світі… Ми бачимо, як на вулицях росії, на вулицях Білорусі, М’янми, Гонконгу молоді люди ризикують життям, обстоюючи права на своє майбутнє, вимагаючи демократії, свободи та підвищення якості життя. Вони заявляють старій гвардії в їхніх розкішних кабінетах, що настає інший час».
Правда ж, дуже знайомі речі викладено на найвищому рівні уряду Великої Британії? Ми неодноразово звертали увагу на те, що Захід вигодував з ложечки ту загрозу, яку несуть рф і Китай. Це робилося і робиться зараз тому, що Захід надто довго заплющував очі на те, що, по суті, допоміг відродитися тоталітарним режимам, які тепер погрожують усьому нормальному світу реальною війною.
І от якщо хтось наважився самостійно почитати повні тексти цих документів, хай уявить, чи могла таке сказати фрау Меркель? Вона в принципі була здатна ось так оцінити деструктивну роль тоталітарних режимів пу і Сі? Та нічого подібного! Її там назвали найкращим другом, якого чекають у москві та Пекіні з розкритими обіймами в разі шухеру на її батьківщині. Але біда в тому, що до шухеру там справа навряд чи дійде, бо нема кому його влаштувати, хоча все вже настільки очевидно, що виглядає справжньою ганьбою.
І якщо повернутися на початок нашої повісті, можна ще раз спробувати відповісти на запитання про те, чи правильно зробила Британія, розпрощавшись із ЄС імені мадам Меркель? А, між іншим, питання про вихід було вирішено що до її дембеля, коли ніхто не міг дати гарантії, що бабуся не виїде з канцелярії тільки вперед ногами. Адже якби вона сама не пішла, то зараз уже пішла б на п’яте коло. Її найкращі друзі в москві та Пекіні вже оформили собі вічне правління, і вона цілком могла б зробити щось подібне. Але Британія таки пішла…