Те, про що не сказали (Частина 1)

Ті, хто уважно стежить за офіційними повідомленнями Генштабу ЗСУ, напевно, вже мали можливість ознайомитися зі звітом щодо ударів у глибокий тил ворога вночі з суботи на неділю. Як завжди, там описуються події, які вже всім відомі з інших джерел, але офіційна заява завжди важлива з тієї причини, що активність бойової пропаганди противника виведена на максимальні оберти і тому офіційне підтвердження певних подій важливе просто для того, щоб орієнтуватися в неоднозначних, інформаційних потоках. І ось сьогодні це повідомлення виглядало так:

«У ніч на 01 листопада 2025 року, Сили оборони України завдали вогневого ураження по інфраструктурі “РН-Туапсинський НПЗ” у Краснодарському краї рф. За попередніми даними, уражено нафтоналивну інфраструктуру російського морського торговельного порту федерального значення, розташованого на узбережжі Чорного моря в бухті Туапсе. Цей термінал є одним із найбільших у росії».

У даному випадку публіці не було сказано нічого нового. Усі знають про те, що пошкоджень зазнали не тільки вантажні потужності Туапсинського НПЗ, а й два танкери, що стояли під завантаженням. Повідомлення виявилося лаконічним, і ми його просто доповнимо парою деталей. Так, уже відомо про те, що завод припинив відвантаження нафтопродуктів через морський термінал. Скільки триватиме ця зупинка — невідомо, але тут треба розуміти важливий момент. Завод спочатку проєктувався таким чином, що вся його продукція буде відвантажуватися в танкери. Саме тому НПЗ стоїть практично на березі моря і загалом, там не планувалося відвантажувати основну масу палива на інші види транспорту.

Заводи такого плану як в Усть-Лузі, наприклад, теж мають цю особливість і це означає, що припинення відвантаження нафтопродуктів, практично миттєво призведе до заповнення буферних ємностей самого заводу і виробництво доведеться зупиняти. Ну а для наших військових важливо зупинити роботу подібних підприємств, будь-яким способом. Найчастіше це досягається атакою на установку первинного очищення нафти, після чого зупиняється весь технологічний хвіст, що отримує вже очищену від домішок нафту для подальшої переробки.

Але вже були варіанти, коли добрі птахи били по нафтопроводах, що подають сировину на НПЗ і це теж призводило до зупинки робіт, а тепер це ж саме вдалося досягти іншим способом і це — важливий показник того, що наші військові дуже швидко адаптуються до контрзаходів противника, які він намагається впроваджувати на стратегічних об’єктах. Щоправда, в даному випадку, дрони встигли знищити «Панцир», що прикривав порт, і контрзаходи залишилися диміти у вигляді металобрухту і тим не менш, удар було завдано не по самій території заводу, а по морському терміналу. Мабуть, у цьому є якийсь сенс, а крім того, ворог побачив, що хоч би як він намагався, удар буде завдано з найбільш несподіваного боку.

І що цікаво, раніше удари наносилися в певній послідовності так, щоб ворогу було складно зрозуміти, куди летить саме сьогодні, по НПЗ, нафтобазах, аеродромах або військових заводах. А ось зараз летить по нафтопереробному заводу, але не по тих його частинах, куди прилітало раніше. Як ми знаємо, по туапсинському заводу вже прилітало кілька разів, але по інших його активах. А це означає, що наші військові мають повне уявлення про роботу конкретного заводу і можуть вивести його з ладу, не тільки ударами по перегінних колонах, а як бачимо — і по інших активах.

(Далі буде)