Сила молитви (Частина 3)

Автор: anti-colorados

І як контрольний постріл сьогодні прийшли новини з Далекого Сходу, де сталася велика пожежа на газохімічному комплексі, який будується. Поки що невідомі масштаби збитків від цієї пожежі, але, судячи з усього, вона може мати не тільки економічний характер, і ось чому. Амурський газохімічний комплекс (АГХК) – інвестиційний проєкт російського СІБУРу та китайської Sinopec в Амурській області.

Передбачається, що він стане одним із найбільших у світі заводів з виробництва базових полімерів. Тобто на це все, примруживши очі, уважно дивляться китайці, і хто його знає, які висновки вони зроблять із цього приводу. До речі, це вже не побажання і не футуризм. Самі лапті вже відчувають недобре саме з боку свого єдиного серйозного партнера за кордоном.

Так, закінчується формування плану з перекидання на Далекий Схід не тільки населення тимчасово окупованих територій України, а й частини окупаційної армії, яку з тих чи інших причин доведеться демобілізувати, бо серед тих, хто воює вже кілька років і ще не розбагатів на чорний поліетиленовий кульок, настрої дедалі гірші. З цією публікою треба щось робити, і тому в кремлі вирішили, що всю цю рванину треба миттєво видаляти за Урал, від гріха подалі.

Якщо раніше йшлося тільки про те, що там роботи – непочатий край і що там точно не виникне проблема безробіття, то тепер з’явилися нові аргументи на користь цього плану. Принаймні, тепер там пишуть не тільки про роботу, а й про те, чого останніми роками не було чути. Ось як у кремлі бачать сенс перекидання цієї публіки в Сибір і на Далекий схід:

«По-перше, багато працювати. Освоєння Сибіру все ще не відбулося повною мірою. Там є багато важкої роботи, яка не кожному під силу. Ветерани її зможуть виконати. По-друге, воювати, якщо знадобиться, зі зброєю в руках, захищати регіон від претензій представників різних партнерів. Китайських і не тільки, кажу це гранично прямо. Сподіваюся, що ніхто з ветеранів, які поїдуть у Сибір, не буде розчарований».

Тут треба зазначити, що сподівання тут не надто доречні, а натомість треба звернутися до традиційних цінностей і власної історії. А вони кажуть про те, що ці самі регіони здебільшого освоювалися каторжанами, або «табірним пилом». Тому поки «ветеранів» не повезли на «освоєння», на місцях треба створити певні умови, з колючим дротом, вежами та кулеметниками. Про всяк випадок. Адже буде недобре, якщо Китай задумає щось підле, а ветерани вже розбіглися. Як було сказано, їм же треба зі зброєю в руках, а не абияк. Саме тому мають бути створені воєнізовані табори гулагівського типу, щоб за потреби достатньо було тільки кинути клич: «На перший-другий розрахуйся!»

А тим часом попи продовжують нарощувати зусилля щодо чудесного здобуття нових мощів, щоб царю можна було постійно молитися на свіженькому. Колеги звертають увагу на те, що під кремлівською стіною є надлишок мощового матеріалу, але тут є важливий нюанс. Царя вштирюють мощі часів Рюрика чи чогось подібного, а кремлівські мощі не мають потрібної витримки, тому процес чудового здобуття потрібних мощів буде тільки прискорюватися.