У нетрях мудрості (Частина 2)

ЛАГЕРНА МУДРІСТЬ

У зв’язку з цим, згадую спілкування з досвідченим товаришем, який завершував свій шостий термін відсидки і був «піднятий» із зони для проведення певних слідчих дій. Коли всі питання, які були до нього, були закриті, довелося чекати кілька годин, поки за ним не приїде конвой. За цей час він був нагодований тією їжею, що була у мене з собою, і тому розслабився та видав довгий монолог про власне життя і взагалі — про все. Знав би, що це може колись стати в пригоді, записав би хоч деякі тези з його доволі захоплюючої розповіді, яку можуть розповідати тільки сидільці з великим стажем.

Так ось, крім того, що він розповідав про своє життя і як він опинився в цій темі, майже наприкінці монологу він видав дуже тривожну думку. Причому, тривожну не для нього, а для суспільства. Він сказав про те, що довго на волі не затримувався тому, що таке життя його засмучувало і ставило в глухий кут саме великою кількістю вибору. Тому вдосталь погулявши на волі, він знову брався за своє — крадіжки, і зрештою — попадався і знову сідав у в’язницю, особливо — ближче до зими, щоб уже був дах над головою, їжа і звична обстановка.

Він навряд чи читав ОʼГенрі та його «Фараон і хорал», але мотив він висловив саме такий. А потім — додав головне. На зоні — все просто і зрозуміло. Ніяких несподіванок, ти точно знаєш, що і як відбуватиметься завтра, через місяць, рік або кілька років. Ні вліво, ні вправо. Так, життя там не цукор, але зате воно просте і зрозуміле як йому самому, так і всім, хто опинився в цьому місці. І ось це він назвав словом «стабільність». Чи не правда, знайоме слово?

Так ось, ці стада, які йдуть слідом за ідіотом, нагадують того зека з шістьма ходками. Попри те, що ідіот завів їх всередину вигрібної ями, саме там вони почуваються комфортно. Там тепло і сиро, немає вітру, кругла дірка над їхньою головою дає достатньо світла, а головне — ніхто у них не відніме ось такого, злегка смердючого, але такого звичного щастя. І головне, нижче опускатися вже особливо й нікуди, ну а ті, хто залишилися вгорі, викликають роздратування і сильне бажання затягнути сюди, у багнюку, щоб там, у її надрах, перемогти їх досвідом виживання в таких умовах.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ

Для того, щоб зрозуміти, що все це не притягнуто за вуха, достатньо подивитися на те, що в цій дірці сприймається, як щось нормальне і варте уваги. Принаймні, щось подібне відбувається там досить давно і нікому не спадає на думку, що автори промов просто пропустили приймання препаратів, а їхній статус оберігає їх від переїзду до спеціального лікувального закладу. Зауважу, немає жодної ознаки того, що там хтось хоча б зрозумів ідіотизм ситуації.

Йдеться про таке собі змагання навколо необхідності захистити НПЗ, нафтобази та інші критичні об’єкти. З одного боку, до цього заходу планують залучити резервістів, а з іншого — церковники стверджують, що все це — до лампади, а справжній захист можуть забезпечити тільки вони. Воно й зрозуміло, адже йдеться про освоєння доволі великого шматка бюджету, а інша мудрість, якою вони там усі користуються, говорить наступне: «… але 20 доларів, завжди — 20 доларів». Ось і Маша Захарова, у якої щойно виявили таємну квартиру за пів мільярда рублів, не дасть збрехати.

(Далі буде)