МУДРІСТЬ ЯК ОКРЕМА ЦІННІСТЬ
Мудрість поколінь завжди залишиться мудрістю, навіть якщо хтось про це намагається забути. Наприклад, безліч поколінь наших предків завжди й однозначно вказували на те, хто є наш найголовніший і споконвічний ворог, але наступні покоління про це намагалися забути. Наставав час і ворог сам про це нагадував, а в такі хвилини, ми оглядаємося на те, що нам заповідали предки й дивуємося тому, як примудрилися забути цю мудрість. Ось зараз ми маємо якраз цей самий процес. Причому, у частини населення України він все одно йде дуже туго, і скажімо так — не через те місце, через яке це мало відбуватися.
Або є мудрість про те, що не слід витрачати час на спроби впхнути невпхуване або змішати незмішуване. Всі ж пам’ятають про те, що в зовсім невеликих дозах зміїна отрута може мати лікувальну дію, причому так, як це не може зробити жоден інший засіб. І навпаки, якщо цієї речовини вжити надміру, то нічого доброго з цього не вийде. Хіба що змія ще раз облизнеться і поповзе в невідомі далі. Але ця мудрість має і зворотний бік. Якщо хтось явно пропустить приймання ліків або прийме занадто маленьку їхню дозу, то бути біді.
Прямо зараз можна озирнутися навкруги, щоб побачити цілий взвод, а то й роту відомих діячів, які явно пропустили приймання препаратів. І добре, якщо ці препарати від кашлю та/або проносу, а якщо йдеться про щось на кшталт галоперидолу, то тут уже зовсім інша справа. У такому разі манія величі вже нічим не стримується, а марення набуває особливо заплутаних форм. Пацієнт починає розповідати то про Рюрика, то про Йорика, намагаючись утриматися на темі історії, щоб не впасти в міркування на урогенітальному рівні.
Але дивлячись на те, як «пропускники», наділені владою, штовхають свої промови, виникає питання дещо іншої властивості. Адже якщо абстрагуватися від наративів і контекстів та просто дослівно сприйняти те, про що говорить подібний фігурант, одразу стане зрозуміло, що перед тобою — ідіот, у медичному сенсі цього слова. І тут же стає зрозумілим той самий принцип, який викладено в мудрості поколінь. Тобто, товариш пропустив приймання потрібних препаратів і зісковзнув у деменційні пампаси. У такому стані йому б перебувати в ізольованому приміщенні, з м’якими стінами, але хто ж його туди посадить, адже він уже практично пам’ятник?
Так ось, з ним — усе зрозуміло, а незрозуміло з тією величезною масою гуманоїдів, які продовжують слухати це марення і сприймати його як щось нормальне і варте уваги. У такому разі стає зрозумілим, що вони проігнорували мудрість, висловлену Марком Твеном про те, що «не можна сперечатися з ідіотом, оскільки для цього доведеться спуститися на його рівень, а там він переможе вже своїм досвідом». Але найчастіше з ідіотом навіть не сперечаються, а мовчки опускаються на його рівень і йдуть за ним по стежках, прокладених в очеретах його деменції.
Тобто — той, хто веде цю гру і ті, хто в неї грає, давно перетнули умовну лінію Даннінга-Крюгера і вже просто нездатні побачити у своєму вожді ідіота, а в собі — таких же ідіотів, які вплуталися в цю гру. Причому, самостійно виринути в реальний світ, перейшовши цю межу у зворотному напрямку вони вже не можуть, та й не хочуть. Вони живуть всередині марення і стали частиною цього марення. Їм там затишно, усе зрозуміло і знайоме.
(Далі буде)
Нажаль все так і є. Виборці Зеленського намальовані як з натури.