Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
У совкові часи будь-яка статистика, що стосувалася економіки, завжди порівнювалася з тим, що було за часів імперії. Тим самим пролетаріату показували здобутки радянської влади. Але ці порівняння були не загальними, а щодо останнього року перед початком Першої світової війни. Таким чином, точкою відліку був 1913 рік. Ось від нього комуністи й рахували ріст усього, і навіть того, чого в ті часи час просто не існувало. Але хто б міг подумати, що мине сто років, і 2013 стане ще однією точкою відліку, але у зворотний бік.
І справді, станом на той рік компанії «Газпром», «Роснєфть» чи «Лукойл» були не лише флагманами російської економіки, а й посідали провідні позиції серед глобальних гравців цього ж сегменту економіки. Тоді вони вже серйозно вийшли за межі курника і мали активи по всьому світу, і зрозуміло, що особливо багато цих активів компанії мали в Європі. На той рік представництво «Газпрому» в Німеччині вже було чимось на кшталт держави в державі, являючи собою один із найбільших зарубіжних підрозділів узагалі і абсолютно найбільший у масштабах курника.
Але й нафтовики також мали серйозний розмах. Воно й зрозуміло, адже якщо газ в основному використовується як паливо, то нафта в сирому вигляді не використовується ніде, проте, пройшовши процес переробки, вона дає не лише різні види пального, а й стає сировиною для хімічної промисловості. І ось завдяки цьому нафтові компанії обросли за кордоном величезною кількістю переробних підприємств, паливних сховищ, заправок та інших цінних активів.
Якщо тільки уявити ситуацію, за якої в 2013 році в одному місці зібрали б Міллєра, Сєчіна і Алєкпєрова для того, щоб розповісти про перспективи на найближчу дюжину років, при цьому описавши їм те, що вони мають просто зараз, то ці діячі не просто не повірили б у це, а виштовхали б у шию такого провидця. Але тепер саме той рік згадуватимуть як щось недосяжне як щодо обсягів заробітків, так і щодо глобального становища, підкріпленого гігантськими активами.
І ось «Газпром» уже остаточно втратив колишню частку ринку газу в Європі, яка коливалася в районі 200 мільярдів кубометрів за рік. Тепер ці обсяги забезпечують інші постачальники і, відповідно, заробляють на цьому величезні гроші. Але якщо з «Газпромом» ситуація давно зрозуміла, то нафтові компанії щойно отримали нафтові санкції США, і тепер навколо їхніх закордонних активів розгортається натуральна трагедія. До 21 листопада вони повинні продати, а точніше – позбутися зарубіжних активів, бо в іншому випадку колишні прибуткові бізнеси завдадуть гігантських збитків і шкоди країнам, у яких ці активи розміщено.
Стислі строки майбутніх заходів змушують розпродавати все за безцінь. Те, що створювалося впродовж майже трьох десятків років, тепер доводиться продавати «за скільки візьмуть», адже інакше можна буде стикнутися з націоналізацією і взагалі не отримати нічого. І ось просто зараз у Мережі з’являються варіанти того, куди і як усе це може подітися.
Так, від джерел усередині самої компанії «Лукойл» стало відомо, що на всі закордонні активи компанії знайшовся оптовий покупець. Зазначається, що покупцем її закордонних активів стане швейцарський трейдер Gunvor, а «ключові умови угоди було раніше узгоджено сторонами». І тут треба згадати про те, що компанія Gunvor, заснована у 2000 році Торбьорном Торнквістом та Гєннадієм Тімченком, довгий час була одним із найбільших продавців російської нафти за кордон. Після анексії Криму у 2014 році Тімченко продав свою частку, щоб уникнути санкцій США.
(Далі буде)